Зміни в Кримінально-процесуальному кодексі України за станом на 20 жовтня 2006 року
ЗМІНИ в Кримінально-процесуальному кодексі України станом на 20 жовтня 2006 року Стаття 14-1. Недоторканність житла, охорона особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, банківських вкладів та рахунків Ч. 5 викладена в такій редакції: Прослуховування телефонних та інших розмов, розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється з письмового дозволу власника такої інформації або за рішенням суду, крім випадків, передбачених Законом України "Про боротьбу з тероризмом".
(Частина п'ята статті 14-1 зі змінами, внесеними згідно з Законом №965-IV (965-15) від 19.06.2003)
Стаття 20. Гласність судового розгляду
Ч. 1 викладена в такій редакції: Розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це су¬перечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом таємниці.
(Стаття 20 зі змінами, внесеними Законом №850-IV (850-15) від
22.05.2003)
Стаття 87. Протокол судового засідання
Основним засобом фіксації перебігу судового розгляду справи є прото¬кол судового засідання. У ході кожного судового засідання суду першої інстанції, а також при кожній окремій процесуальній дії, вчиненій поза постійним місцем засідання суду першої інстанції, складається протокол. У суді апеляційної інстанції протокол судового засідання ведеться у випадках, передбачених цим Кодексом.
У протоколі судового засідання відображаються всі істотні моменти роз¬гляду справи в тій послідовності, в якій вони мали місце в судовому засіданні чи при вчиненні окремої процесуальної дії.
У протоколі зазначаються:
1) рік, місяць, число і місце судового засідання;
2) час початку судового засідання або проведення окремої
процесуальної дії;
3) назва суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді (суддів), секретаря судового засідання;
4) справа, що розглядається, повна і точна назва учасників процесу;
5) відомості про з'явлення учасників процесу або їх нез'явлення, причи¬ни відсутності та про вручення їм судових повісток;
6) дані про особу підсудного;
7) дані про час одержання підсудним копії обвинувального висновку;
8) дані про роз'яснення підсудному та іншим учасникам процесу їх прав та обов'язків;
9) ухвали та постанови суду, прийняті без виходу до нарадчої кімнати;
10) усі розпорядження головуючого і дії суду, в тому порядку, в якому вони відбувались;
11) усі клопотання і заяви учасників процесу;
12) докладний зміст записаних у першій особі показань підсудного, потерпілого, свідків, пояснень спеціалістів, відповідей експерта на усні за¬питання;
13) послідовність і короткий зміст судових дебатів;
! 4) короткий зміст останнього слова підсудного;
15) відомості про проголошення вироку та роз'яснення порядку і строку його оскарження, роз'яснення права та строку на ознайомлення з протоко
лом судового засідання, подання на нього зауважень;
16) час закінчення судового засідання у справі.
На вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи або за Ініціативою суду у суді першої чи апеляційної інстанції здійснюється повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
(Стаття 87 зі змінами, внесеними згідно з Законами №2875-IV 12875- 15) від 08.09.2005. №3150-IV(3150-15) від 30.11.2005)
Стаття 87-1. Порядок складання й оформлення протоколів та технічного запису
Протокол судового засідання повинен бути виготовлений не пізніше семи діб з дня закінчення судового розгляду справи. Протокол судового засідання підписують головуючий 1 секретар судового засідання.
У разі необхідності строк для виготовлення та підписання протоколу судового засідання може бути продовжено головуючим, але не більше ніж на чотирнадцять діб після закінчення судового засідання.
Про виготовлення і підписання протоколу судового засідання повідомляються учасники судового розгляду.
У разі повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у протоколі судового засідання зазначається технічна характеристика цього засобу та носія інформації.
Носій інформації, на якому зафіксовано судовий процес, зберігається при справі.
(Кодекс доповнено статтею 87-1 згідно з Законом №2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001; в редакції Закону №287S-IV (2875-15) від 08.09.2005)
Стаття 88. Зауваження на протокол судового засідання
Сторони мають право ознайомитися з протоколом судового засідання і протягом трьох діб після повідомлення про виготовлення протоколу або після закінчення строку на його виготовлення подавати свої письмові-зауваження з приводу допущеної неправильності або неповноти протоколу.
(Стаття 88 зі змінами, внесеними згідно з Законом №2464-ХЦ (2464-12) від 17.06.92; в редакції Законів №2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001, №2875-tV (2875-15) від 08.09.2С05)
Стаття 88-1. Розгляд зауважень на протокол судового засідання
Зауваження на протокол розглядаються:
якщо справа розглядалася суддею одноособово — головуючим;
якщо справа розглядалася колегіально — цим складом суду чи більшістю цього складу.
Суд розглядає зауваження на протокол судового засідання і в разі згоди із зауваженнями посвідчує їх правильність.
У разі незгоди головуючого з поданими зауваженнями вони розглядаються в судовому засіданні з повідомленням сторін про час 1 місце його про¬ведення, їх нез'явлення в судове засідання не перешкоджає розгляду зауважень. При розгляді зауважень може відтворюватися технічний запис процесу. Розглянувши зауваження, головуючий — постановою, а колегія суддів — ухвалою за наявності до того підстав посвідчує правильність зауважень або відхиляє їх.
У разі пропуску строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення суд залишає їх без розгляду 1 приєднує до матеріалів справи.
Зауваження повинні бути розглянуті не пізніше п'яти днів з дня їх надходження до суду.
(Главу 6 доповнено статтею 88-1 згідно з Законом №2875-TV (2875-15) від
08.09.2005) Стаття 88-2. Відтворення технічного запису судового засідання
Повне або часткове відтворення технічного запису, судового процесу
здійснюється за рішенням суду в судовому засіданні при розгляді справи судом у першій інстанції, в апеляційному чи касаційному порядку, а також при розгляді зауважень на протокол судового засідання.
Питання про видачу копії технічного запису стороні, про його відтворення поза судовим засіданням вирішуються головуючим у кожному випадку залежно від обставин.
(Главу 6 доповнено статтею 88-2 згідно з Законом №287S-IV(2В75-15) від 08.09.2005; зі змінами, внесеними згідно з Законом №31S0-1V (3150-15) від 30.11.2005)
Стаття 101. Органи дізнання Органами дізнання є:
1) міліція;
1-1) податкова міліція — у справах про ухилення від сплати податків І зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також у справах про приховування валютної виручки;
2) органи безпеки — у справах, віднесених законом до їх відання;
3) начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання — у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, а командири (начальники) військових частин, з'єднань, начальники військових установ — у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у спра¬вах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, з'єднання, установи чи на військових об'єктах;
3-1) командири кораблів — у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків під час походу за межами України;
4) митні органи — в справах про контрабанду,
5) начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв — у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ;
6) органи державного пожежного нагляду — у справах про пожежі й по¬рушення протипожежних правил;
7) органи прикордонної служби — у справах про порушення державного кордону;
8) капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.
(Статшя 101 зі змінами, внесеними згідно з Законами №662-IV (662-15) від 03.04.2003, №7431V (74315) від 15.05.2003, №2377-TV (2377-1S) від 20.01.2005, №3108-1V(3108-15) від 17.П.2005)
Стаття 112. Підслідність
У справах про злочини, передбачені статтями 115, 116, 117, 118, 119, 120, 137, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146, 152, 157, 158, 158-1, 159, 159-1, 160, 161, 162. 163, 166, частиною 2 статті 168, статтями 170, 171, 172, 173, 175, частиною 3 статті 176, частиною 3 статті 177, статтями 182, 183, частиною 2 статті 184, статтями 209, частиною 3 статті 229, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 244, 253, 271,"272, 273, 274, 275, 276, 281, 335, 336, 338. 342, 343, 344, 345, 346, 347, 348, 349, 350, 351, 352, 364, 365, 366, 367, 368, 369. 370. 371, 372, 373, 374. 375, 376, 377 378, 379, 380, 381, 382, 383, 392, 397, 398, 399, 400, 402, 403, 404, 405. 406. 407 408, 409, 410, 411, 412, 413, 414, 415, 416, 417. 418, 419, 420, 421. 423, 424,
425, 426, 427, 428, 429, 430, 431, 432, 433, 434, 435, 438, 439, 441, 445 Кримінального кодексу України, а також у всіх справах про злочини, вчинені службовими особами, які займають особливо відповідальне стано¬вище, відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу" та особами, посади яких віднесено до 1—3 категорії посад, працівниками правоохоронних органів досудове слідство провадиться слідчими прокуратури. За постановою Генерального прокурора України, його заступників, прокурора області та прирівняних до них прокурорів слідчими прокуратури можуть розслідуватися й інші злочини.
У справах про злочини, передбачені статтями 121, 122, 123, 124, части¬ною 2 статті 126, статтями 127, 128, 129, 130, 131, 132, частинами 2 і 3 статті 133, статтями 134, 135, 136, 138, 139, 147,148, 149, 150, 151, 153, 154, 155, 156. 165, 167, частиною 1 статті 168, статтями 169, 174, частинами 1 і 2 статті 176, частинами 1 і 2 статті 177, статтями 178, 179, 180, 181, частиною 1 статті 184, частинами 2, 3, 4, 5 статті 185, частинами 2, 3, 4,5 статті 186, статтею 187, час¬тинами 2 і 3 статті 188, статтею 188-1, статтею 189, частинами 2, 3, 4 статті 190, статтями 192, 193, частиною 2 статті 194, частинами 2 і 3 статті 194-1, статтями 195, 196, 197, 198, 199, 200, частиною 2 статті 202, частиною 2 статті 203, статтею 203-1, статтею 204, частиною 2 статті 205, статтями 206, 207, 209, частиною 2 статті 213, статтями 214, 215, 217, 219, 220, 221, 222, 223, 224, час¬тиною 2 статті 225, частиною 2 статті 226, статтями 227, 228, частинами 1 і 2 статті 229, статтями 231, 232, 232-1, 233, 234, 235, 239, 240, 241, 242, 243, части¬ною 2 статті 245, частиною 2 статті 248, частиною 2 статті 249, статтями 251, 252, 254, 259, 260, 261, 262, 263, 264, 265, 266, 267, 268, 269, 270, 277, 278, 279, 280, 281, 282, 283, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290, 291, 292, 293, 295, частинами 2, 3, 4 статті 296, статтями 297, 298, 299, 300, 301, 302, 303, 304, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 320, 321, 322, 323, 324, 325, 326, 327, 337, 339, 340, 341, 344, 352, 353, 354, 355, 357, 358, 360, 361, 361-1, 361-2, 362, 363, 363-1, 389, 390, 391, 393, 394 Кримінального кодексу України, а також у всіх справах про злочини, вчинені неповнолітніми, досудове слідство провадиться слідчими органів внутрішніх справ.
У справах про злочини, передбачені статтями 109, ПО, 111, 112, 113, 114, 201, 209, 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 261, 294, 305, 328, 329, 330, 332, 333, 334, 359, 361, 361-1, 361-2, 362, 363, 363-1, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України, досудове слідство провадиться слідчими органів Служби безпеки України. Якщо під час розслідування злочинів, передбачених статтями 328, 329, 422, будуть встановлені злочини, передбачені статтями 364, 365, 366, 367, 423, 424, 425, 426 Кримінального ко¬дексу України (2341-14), вчинені особою, щодо якої ведеться слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, вони розслідуються слідчими органів Служби безпе¬ки України, у тому числі й ті, що вчинені службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу" (3723-12), та особами, посади яких віднесено до 1 — 3 категорій посад державних службовців, а так само вчинені працівниками правоохоронних органів.
У справах про злочини, передбачені статтями 204, 207, 208, 209, частина¬ми 2, 3, 4 статті 212, частинами 2, 3, 4 статті 212-1, статтями 216, 218 Кримінального кодексу України, досудове слідство провадиться слідчими податкової міліції. Якщо під час розслідування цих злочинів будуть встановлені злочини, передбачені статтями 192, 200, 201, 202, 203, 205, 213, 215, 219, 220, 221, 222, 358 Кримінального кодексу України, вчинені особою, щодо якої ведеться слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані зі зло¬чинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, вони розслідуються слідчими податкової міліції.
У справах про злочини, передбачені статтями 191, 210, 211,255, 256, 257 Кримінального кодексу України, досудове слідство провадиться тим орга
ном, який порушив кримінальну справу. Якщо під час розслідування цих та інших справ будуть встановлені злочини, передбачені статтями 364, 365, 366, 367, 368, 369, 370 Кримінального кодексу України, пов'язані із злочинами, про які порушено справу, вони розслідуються тим органом, що порушив справу.
У справах про злочини, передбачені статтями 209-1, 384, 385, 386, 387, 388, 396 Кримінального кодексу України, досудове слідство провадиться тим органом, до підслідності якого відноситься злочин, у зв'язку з яким порушено дану справу.
Якщо під час розслідування кримінальної справи буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться слідство, або Іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, і які не підслідні тому органу, який здійснює у справі досудове слідство, то у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження прокурор, який здійснює нагляд за досудовим слідством, своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів.
(Стаття 112 зі змінами, внесеними згідно з Законами №2953-111 (2953-14) від 17.01.2002, №430-IV (430-15) від 16.01.2003, №669-IV (669-15) від 03.04.2003, №850-IV (850-15) від 22.05.2003, №903-IV (903-15) від 05.06.2003, NH125IV (1125-15) від tl.07.2003, NH703-1V (1703-15) від 11.05.2004, №1723-IV (1723-15) від 18.05.2004, №2289-W (2289-15) від 23.12.2004, №2598-IV (2598-15) від 31.05.2005; №3108 IV (3108-15) від 17.11.2005, №3169-IV (3169-15) від 01.12.2005, №3504-4V (3504-15) від 23.02.2006, №3480-IV(3480-15)від23.02.2006, №/70-V(170-16)від21.09.2006)
Стаття 116. Місце провадження досудового слідства
Ч. 1 викладена з такій редакції: Досудове слідство провадиться в тому районі, де вчинено злочин. Коли місце вчинення злочину невідоме, а також з метою найбільш швидкого і повного розслідування його, слідство може провадитися за місцем виявлен¬ня злочину або за місцем перебування підозрюваного, обвинуваченого, або за місцем перебування більшості свідків чи за визначенням прокурора.
(Стаття 116 зі змінами, внесеними згідно з Законом №112S-IV (1125-15)
від 11.07.2003)
Стаття 120. Строки досудового слідства
Досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. У цей строк включається час з моменту порушення спра¬ви до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі. Цей строк може бути продовжено районним, міським прокурором, військовим прокурором армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити розслідування — до трьох місяців.
В особливо складних справах строк досудового слідства, встановлений частиною 1 цієї статті, може бути продовжено прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і прирівняним до них прокурором або їх заступниками на підставі мотивованої постанови слідчого — до шести місяців.
Далі продовжувати строк досудового слідства можуть лише у винятко¬вих випадках Генеральний прокурор України або його заступники.
При поверненні судом справи для провадження додаткового слідства, а також відновленні закритої справи строк додаткового слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Дальше продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах.
Правила, викладені в цій статті, не поширюються на справи, в яких не встановлено особу, що вчинила злочин. Перебіг строку слідства в таких
справах починається з дня встановлення особи, яка вчинила злочин.
(Стаття 120 зі змінами, внесеними згідно з Законом №658-lV(658-15) вісі 0304.2003)
Стаття 126. Порядок забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна Ч. І викладена в такій редакції: Забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінпості та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходились, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду.
(Стаття 126 зі змінами, внесеними згідно з Законом №2631-IV (2631-15) від 02.06.2005)
Стаття 136. Привід обвинуваченого
Ч. 1 викіадена в такій редакції: Привід обвинуваченого здійснюється органами внутрішніх справ та Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України (щодо військовослужбовців та працівників Збройних Сил України) за мотивованою постановою слідчого. Привід обвинуваченого, крім виняткових випадків, здійснюється удень.
(Стаття 136 зі змінами, внесеними Законом N°743-1V (743-15) від 1505.2003)
Стаття 155. Взяття під варту
Взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про зло¬чини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення1 волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено пока¬рання у вигляді позбавлення волі і на строк не більше трьох років.
Місцями попереднього ув'язнення для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори. В окремих ви¬падках ці особи можуть перебувати в місцях тримання затриманих.
Місцями досудового ув'язнення для тримання військовослужбовців, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або слідчі ізолятори. Ці особи перебувають у слідчому ізоляторі або на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України за рішенням слідчого. В окремих випадках військовослужбовці можуть перебувати в місцях тримання затриманих.
У місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можуть перебува¬ти не більше як три доби. Якщо доставка ув'язнених у слідчий ізолятор або на гауптвахту Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях тримання затриманих до де¬сяти діб.
Якщо взяття під варту як запобіжний захід обрано стосовно особи, яка вчинила злочин під час відбування покарання в установі виконання пока¬рань, така особа може перебувати в дисциплінарному ізоляторі або карцері установи виконання покарань.
Порядок досудового ув'язнення визначається Законом України "Про попереднє ув'язнення'' (3352-12), цим Кодексом.
(Стаття 155 зі змінами, внесеними згідно з Законами №488-IV(488-15) від 06.02 2003, №743-IV (743-15) від 15.05.2003, №2377-/1' (2377-15) від 20 01.2005)
Стаття 156. Строки тримання під вартою
Тримання під вартою під час досудового розслідування не повинно три¬вати більше двох місяців.
У випадках, коли у строк, передбачений частиною першою цієї статті, розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який немає, він може бути продовжений:
1) до чотирьох місяців — за поданням, погодженим з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства, або самим цим прокурором, суддею того суду, який виніс постано¬ву про застосування запобіжного заходу;
2) до дев'яти місяців — за поданням, погодженим з заступником Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів, або самим цим прокурором у справах про тяжкі й особливо тяжкі злочини, суддею апеляційного суду;
3) до вісімнадцяти місяців — за поданням, погодженим з Генеральним прокурором України, його заступником, або самим цим прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини, суддею Верховного Суду України.
У кожному випадку, коли розслідування справи у повному обсязі у стро¬ки, зазначені у частинах першій чи другій цієї статті, закінчити неможливо і за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу, прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів при провадженні розслідування у даній справі, має право дати згоду про направлення справи до суду в частині доведеного обвинувачення. У цьому випадку справа в частині нерозслідуваних злочинів чи епізодів злочинної діяльності з додержанням вимог статті 26 цього Кодексу виділяється в окреме провадження і закінчується у загальному порядку.
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, — з моменту затримання. У строк тримання під вартою, включається час перебування особи на стаціонарному експертному дослідженні у психіатричній медичній установі будь-якого типу. У разі повторного взяття під варту особи у тій самій справі, а також по приєднаній до неї або виділеній з неї справи або пред'явлення нового обвинувачення строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
Строки тримання під вартою під час досудового слідства закінчуються в день надходження справи до суду. У разі відкликання справи із суду проку¬рором на підставі статті 232 цього Кодексу перебіг цих строків поновлюється з дня надходження справи до прокурора.
Матеріали закінченої розслідуванням кримінальної справи повинні бути пред'явлені обвинуваченому, взятому під варту, та його захисникові не пізніш як за місяць до закінчення граничного строку тримання під вартою, встановленого частиною другою цієї статті.
Якщо матеріали кримінальної справи було пред'явлено обвинуваченому та його захисникові з порушенням місячного терміну до закінчення граничного строку тримання під вартою, встановленого частиною другою цієї статті, то після його закінчення обвинувачений підлягає негайному звільненню. При цьому за обвинуваченим та його захисником зберігається право на ознайомлення з матеріалами справи.
Якщо матеріали кримінальної справи було пред'явлено обвинуваченому та його захисникові з додержанням місячного терміну до закінчення граничного строку тримання під вартою, але його виявилося недостатньо для ознайомлення з матеріалами справи, зазначений строк може бути продов¬жено суддею апеляційного суду за поданням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором України чи його заступником, або поданням цього прокурора чи його заступника.
Коли у справі беруть участь кілька обвинувачених, яких тримають під вартою, і хоча б одному з них строку, передбаченого частиною шостою цієї статті, виявилося недостатньо для ознайомлення з матеріалами справи, то зазначене подання може бути внесено стосовно того обвинуваченого або тих обвинувачених, які ознайомилися з матеріалами справи, якщо не відпала необхідність у застосуванні до нього або до них взяття під варту і відсутні підстави для обрання іншого запобіжного заходу.
При поверненні судом справи прокуророві на додаткове розслідування строк тримання обвинуваченого під вартою обчислюється з моменту надходження справи прокурору і не може перевищувати двох місяців. Подальше продовження зазначеного строку проводиться з урахуванням часу перебування обвинуваченого під вартою до направлення справи до суду в порядку і в межах, встановлених частиною другою цієї статті.
У разі закінчення строку тримання під вартою як запобіжного заходу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, якщо цей строк не продовжено у встановленому цим Кодексом порядку, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу з-під варти.
Начальник місця досудового ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, щодо якого постанова судді про продовження строку тримання під вартою на день закінчення строків тримання під вартою, передбачених частинами першою, другою і шостою цієї статті, не надійшла. При цьому він направляє повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням.
(Стаття 156 зі змінами, внесеними згідно з Законом №658-lV (658-I5) від 03.04.2003)
Стаття 162. Побачення з заарештованим
Побачення родичів або інших осіб з заарештованим може дозволити особа або орган, які провадять справу. Тривалість побачення встановляється від однієї до чотирьох годин. Побачення може бути дозволено, як правило, не більше одного разу на місяць.
(Стаття 162 зі змінами, внесеними згідно з Законом №488-IV (488-15) від 06.02.2003)
Стаття 165. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу
Запобіжний захід у вигляді взяття під варту застосовується лише за вмотивованою постановою судді чи ухвалою суду. Інші запобіжні заходи застосовуються за постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду.
Заміна одного запобіжного заходу іншим або його скасування здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом з до¬держанням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
У разі закриття справи, закінчення строку тримання під вартою, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку, та в інших ви¬падках звільнення особи з-під варти на стадії досудового розслідування здійснюється на підставі постанови органу дізнання чи слідчого, які проводять досудове розслідування у справі, або прокурора, про що вони негайно повідомляють суд, який обрав цей запобіжний захід. Звільнення з-під варти у кримінальних справах, що знаходяться в судовому провадженні, здійснюється лише за рішенням судді або суду.
Запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше обраному запобіжному заході.
Запобіжний захід, крім взяття особи під варту, обраний прокурором, може бути скасовано або змінено слідчим і органом дізнання лише за зго¬дою прокурора.
(Стаття 165 зі змінами, внесеними згідно з Законом №2376-lV (2376-15) від 20.01.2005)
Стаття 165-3. Порядок продовження строків тримання під вартою
За відсутності підстав для зміни запобіжного заходу чи у разі неможливості закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення слідчий за погодженням з відповідним прокурором або прокурор звертається до суду з поданням про продовження строку тримання під вартою. У поданні зазначаються причини, у зв'язку з якими необхідно продовжити строк, обставини та факти, що належить дослідити, докази, які підтверджують, що злочин вчинено особою, яка тримається під вартою, і обгрунтування необхідності збереження цього запобіжного заходу.
Подання про продовження строку тримання особи під вартою повинно бути подане до суду:
1) при продовженні строку тримання під вартою до чотирьох місяців — не пізніш як за п'ять діб до закінчення строку тримання особи під вартою;
2) при продовженні строку тримання під вартою до дев'яти місяців — не пізніше п'ятнадцяти діб до закінчення строку тримання під вартою;
3) при продовженні строку тримання під вартою до вісімнадцяти
місяців — не пізніше двадцяти діб до закінчення строку тримання під вартою;
4) при продовженні строку тримання під вартою для ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи — не
пізніш як за 5 діб до закінчення граничного строку тримання під вартою.
Одержавши подання, суддя вивчає матеріали кримінальної справи, при необхідності опитує обвинуваченого, особу, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з'явився, після чого залежно від наявності до того підстав виносить постанову про продовження строку тримання під вартою, за винятком випадку, передбаченого час¬тиною сьомою статті 156 цього Кодексу, або відмовляє в його продозженні.
На постанову судді до апеляційного суду прокурором, підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним представником протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді. Постанови судді апеляційного і Вер¬ховного Суду України оскарженню не підлягають, на них не може бути вне¬сено подання прокурора.
(Зі змінами, внесеними згідно з Законом №658-lV (658-15) від 03.04 2003) Стаття 178. Підстави для проведення виїмки та порядок надан¬ня згоди на її проведення
Виїмка проводиться у випадках, коли с точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці.
Виїмка проводиться за вмотивованою постановою слідчого.
Виїмка документів, що становлять державігу або банківську таємницю, проводиться тільки за вмотивованою постановою судді і в порядку, погод¬женому з керівником відповідної установи.
Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи, а також виїмка документа виконавчого провадження проводиться лише за вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого частиною п'ятою статті 177 цього Кодексу.
(Стаття 178 зі змінами, внесеними згідно з Законом №2252-lV (2252-15) від 16.12.2004;, №3538-IV (3538-15) від 15.03.2006)
Стаття 218. Оголошення обвинуваченому про закінчення
слідства і пред'явлення йому матеріалів справи
Стаття доповнена ч. 5 в такій редакції: Матеріали досудового слідства пред'являються для ознайомлення підшитими і пронумерованими. Матеріали про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення не пред'являються і зберігаються окремо від кримінальної справи.
Ч. 6 викладена в такій редакції: Обвинуваченого і його захисника не можна обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи.
(Стаття 218 зі змінами, внесеними згідно з Законом №658-!V 1658-15) віа
03.04.2003) Стаття 236-6. Розгляд суддею скарги на постанову про закриття справи
Ч. З викладена в такій редакції: Про час розгляду скарги суддя повідомляє прокурора та особу, що пода¬ла скаргу, які вправі взяти участь у її розгляді та висловити свої доводи. При розгляді скарги ведеться протокол судового засідання.
(Із змінами, внесеними згідно з Захонами №3150-IV (3150-15) від 30.4.2005)
Стаття 240. Порядок попереднього розгляду справи
Ч. З викладена в такій редакції:
При попередньому розгляді справи ведеться протокол.
(Стаття 240 зі змінами, внесеними згідно з Законом N°3150-iV (3150-15) від ЗО. 11.2005)
Стаття 334. Мотивувальна частина вироку
Ч. 5 викладена в такій редакції: У мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальних збитків у випадках, передбачених частиною 3 статті 29 цього Кодексу, підстави та мотиви визнання процесуальних дій або оперативно-розшукових заходів такими, що були проведені з порушенням законодавства.
(Стаття 334 зі змінами, внесеними згідно з Захонами №2670-111 (2670-14) від 12.07.2001, N°3165-IV (3165-15) від 01.12.2005)
Стаття 383. Судові рішення, які можуть бути перевірені в касаційному порядку
Ч. 2 викладена в такій редакції: У касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд.
(Стаття 383 зі змінами, внесеними згідно з Законами №2670-111 (2670-14) від 12.07.2001, M3323-IV (3323-15) від 12.01.2006)
Стаття 384. Особи, які мають право на касаційне оскарження або внесення касаційного подання
Ч. 2 викладена в такій редакції:
Касаційні скарги на судові рішення, зазначені в частині другій статті 383 цього Кодексу, мають право подати:
1) засуджений, його законний представник і захисник — у частині, що стосується інтересів засудженого;
2) виправданий, його законний представник і захисник — у частині мотивів і підстав виправдання;
3) законний представник, захисник неповнолітнього та сам неповно¬літній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, — у частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
4) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру;
5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представ¬ник і захисник — у частині мотивів і підстав закриття справи;
6) цивільний відповідач або його представник — у частині, що
стосується вирішення позову;
7) потерпілий і його представник — у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
8) цивільний позивач або його представник — у частині, що стосується вирішення позову;
9) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду.
(Стаття 384 зі змінами, внесеними згідно з Законом №3323-IV (3323-15) від 12.01.2006)
Стаття 385. Суди, які розглядають справи в касаційному порядку
Касаційні скарги і подання розглядаються:
1) колегією суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного
Суду України — на судові рішення, постановлені Апеляційним судом
Автономної Республіки Крим, апеляційними судами областей, міст Києва та
Севастополя, вироки районних, районних у містах, міських та
міськрайонних судів;
2) колегією суддів Військової судової колегії Верховного Суду
України — на судові рішення, постановлені військовими судами регіонів і
Військово-Морських Сил, судові рішення військових судів гарнізонів.
(Стаття 385 зі змінами, внесеними згідно з Законом №3323-IV (3323-15) від 12.01.2006)
Стаття 387. Порядок касаційного оскарження І внесення касаційного подання
Ч. 1 викладена в такій редакції: Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у частині першій статті 383 цього Кодексу, подаються через суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу або постанову, а на інші рішення — безпосередньо до касаційного суду. До скарги, подання додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких вона стосується. Цей обов'язок не поширюється на засудженого, який перебуває під вартою. До скарги, подання на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, додаються копії судових рішень, що оскаржуються. (Стаття 387 зі змінами, внесеними згідно з Законом №3323-IV (3323-15) від 12.01.2006)
Стаття 388. Рух справи в касаційній інстанції
4.2 викладена в такій редакції: Касаційні скарги, подання на судові рішення, зазначені в частині другій статті 383 цього Кодексу, передаються судді касаційного суду, який протягом п'ятнадцяти діб з часу їх надходження вирішує питання про витребування справи. Справа не витребовується, якщо скарга, подання відповідно до вимог статті 350, частини другої статті 383, статті 384, частини другої статті 386, час¬тини першої статті 398 цього Кодексу не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Суддя вправі відмовити у витребуванні справи і тоді, коли зі скарги, подання та наданих до них судових рішень і інших документів вбачається, що підстав для їх задоволення немає. Про прийняте рішення суддя виносить мотивовану постанову, копія якої надсилається прокуророві чи особі, яка подала скаргу. Постанова оскарженню не підлягає. Відмова у витребуванні справи не перешкоджає витребуванню справи при повторному надходженні подання чи скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вони надійшли в межах строку, визначеного статтею 386 цього Кодексу, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні справи.
(Стаття 388 зі змінами, внесеними згідно з Законом №3323-IV (3323-15)
від 12.01.2006)
Стаття 391. Особи, які беруть участь у розгляді справи в касаційному порядку
Ч. 1 викладена в такій редакції: У засіданні суду касаційної інстанції, яке проводиться за участю проку¬рора, можуть брати участь особи, вказані у статті 384 цього Кодексу. У разі потреби суд має право запросити цих осіб для давання пояснень. Клопотан¬ня засудженого, який утримується під вартою, про виклик його для давання пояснень при касаційній перевірці судових рішень, визначених у частині першій статті 383 цього Кодексу, якщо воно подане в межах строку на касаційне оскарження, є обов'язковим Для суду касаційної інстанції.
(Стаття 391 зі змінами, внесеними згідно з Законом №3323-IV (3323-15) від 12.01.2006)
Стаття 394. Розгляд справи касаційним судом Ч. 5 викладена в такій редакції: Справа з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, протягом тридцяти діб після її находження розглядається касаційним судом у складі трьох суддів. Суд своєю ухвалою вирішує питання про призначення справи до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у статті 384 цього Кодексу, або з наведенням відповідних мотивів відмовляє у задоволенні касаційної скарги, касаційного подання.
(Стаття 394 зі змінами, внесеними згідно з Законом №3323-lV (3323-15) від 12.01.2006)
Стаття 398. Підстави для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови
Ч. З викладена в такій редакції: При вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції керується статтями 370 — 372 цього Кодексу.
(Стаття 398 зі змінами, внесеними згідно з Законом №3323-IV (3323-15) від 12.01.2006)
Стаття 408. Звільнення від покарання за хворобою
Ч. З викладена в такій редакції: Якщо на психічну чи іншу тяжку хворобу захворів засуджений до ви¬правних чи громадських робіт або штрафу, суддя у всіх випадках виносить постанову про звільнення його від дальшого відбування покарання.
(Стаття 408 зі змінами, внесеними згідно з Законом NS487-IV (487-15) від 06.02.2003)
Стаття 410-1. Порядок тимчасового залишення засудженого
в слідчому ізоляторі на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи в тюрмі і переведення з установи виконання пока¬рань в слідчий ізолятор на гауптвахту Військової служби правопорядку в Збройних Силах України Ч. 2- 3 викладені в такій редакції: Питання про тимчасове залишення в слідчому ізоляторі на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України засудженого до позбавлення волі з відбуванням покарання в установі виконання пока¬рань, дисциплінарному батальйоні, а також про тимчасове переведення засудженого з установи виконання покарань в слідчий ізолятор на гауптвахту Військової служби правопорядку у Збройних Силах України при необхідності провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою, вирішуються слідчим або органом дізнання з санкції прокурора Автономної Республіки Крим, області, прокурора міста Києва, а також прирівняних до них прокурорів у випадках залишення або переведення засудженого на строк до двох місяців, з санкції заступника Генерального прокурора України — до чотирьох місяців, а з санкції Генерального прокурора України — до шести місяців.
Якщо тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі на гауптвахті Військової служби правопорядку в Збройних Силах України або переведення його з установи виконання покарань у слідчий ізолятор на гауптвахту Військової служби правопорядку в Збройних Силах України необхідне в зв'язку з розглядом справи в суді, ці питання вирішуються судом, у провадженні якого знаходиться справа.
(Кодекс доповнено статтею 410-1 згідно з Указом ПВР№ 117-VI1I (117-08) відЗО.08.71, зі змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №6834-Х (6834-10) від 16.04.84, Законами №2857-XII (2857-12) від 15.12.92, H743-IV (743-15) від 15.05.2003, №2377-lV (2377-15) від 20.01.2005)
Стаття 411. Порядок вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку
•Cm. доповнена ч. 5 в такій редакції: При вирішенні судом питань, пов'язаних з виконанням вироку, ведеться протокол судового засідання.
(Стаття 411 зі змінами, внесеними згідно з Законом №3150-!V (3150-15) від Ж 11.2005)
Статтю 414-1 виключено на підставі Закону №2377-IV (2377-15)
від 20.01.2005) Стаття 425. Здійснення провадження за протокольною формою
досудовоі підготовки матеріалів
Порядок провадження у справах про злочини, передбачені частиною 1 статті 133, статтею 164, частиною 1 статті 185, частиною 1 статті 186, части¬ною 1 статті 188, частиною 1 статті 190, частиною 1 статті 194, частиною 1 статті 194-1, частиною 1 статті 202, частиною 1 статті 203, частиною 1 стат¬ті 205, частиною 1 статті 212, частиною 1 статті 212-1, частиною 1 статті 213, частиною 1 статті 225, частиною 1 статті 226, частиною 1 статті 245, стаття¬ми 246, 247, частиною 1 статті 248, частиною 1 статті 249, статтею 250, части¬ною 1 статті 296, статтею 395 Кримінального кодексу України (2341-14), визначається загальними правилами цього Кодексу за винятками, встановленими статтями цієї глави.
(Стаття 425 у редакції Указу ПВР №8627-Х (8627-10) від 20.03.85, зі змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №704-ХІ (704-11) від 01.08.85, зі змінами, внесеними згідно з Законами №1255-ХІІ (1255-12) від 25.06.9lj №2547-ХІІ (2547-12) від 07.07.92, №2703-ХИ (2703-12) від 16.10.9Х Ш3888-ХІІ (3888-12) від 28.01.94, №299/94-ВР (299/94-ВР) від 16.12.94, ГІ44/97-ВР (44/97-ВР) від 05.02.97, №1945-111 (1945-14) від 14.09.2000, №1981-111 (1981-14) від 21.09.2000; в редакції Закону №2670-111(2670-14) від 12.07.2001; зі змінами, внесеними згідно з Законами №2598-IV (2598-15) від 31.05.2005. №3108-1V (3108-15) від 17.11.2005)
У Кримінально-процесуальному кодексі України слова "виправно-трудова установа" в усіх відмінках замінено словами "установа виконання покарань" у відповідному відмінку, а термін "тюрма" виключено згідно з Законом України від 20 січня 2005 року №2377-IV (Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2005. — №11. — Ст.198).
