Автор: Едуард Голосний

01.02.2009

Як інформують різноманітні джерела, статистичні дані щодо кількості розлучень в останні роки в Україні зовсім не втішні. Майже кожне друге подружжя розлучається, а в деяких джерелах цифра ще більш катастрофічна. Але незважаючи на це, життя продовжуються і кожен намагається бути щасливим.
Відповідно до ст. 4 Сімейного кодексу України (надалі - СК), особа має право на створення сім’ї, також згідно ст. 116 СК, кожен має право на повторний шлюб. Але для створення нової сім’ї необхідно побудувати нові стосунки. Думаю, що зі мною всі погодяться, що ця місія ускладнюється коли в вашій оселі продовжує проживати колишня дружина чи колишній чоловік і не має наміру покидати квартиру. А тому, після розлучення для того із подружжя, кому квартира належить на праві приватної власності актуальним постає питання виселення колишнього або колишню.

Так ст. 41 Конституції України гарантує право володіти і користуватися своєю власністю, а також вказує на те, що право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ст. 379 ЦК вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Глава 28 ЦК визначає житло об’єктом права приватної власності. Також згідно ч. 1 ст. 319 ЦК, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ч. 7 цієї ж статті каже, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. В ситуації, яку ми розглядаємо і справді існував (!) такий випадок – це укладення шлюбу з власником квартири, а отже і отримання статуса члена його сім’ї. Після укладення шлюбу особа якій не належить квартира має право безоплатно користуватися нею. Таке право їй надано ч. 1 ст. 405 ЦК, яке носить назву особистого сервітутного, а також ч. 1 ст. 64 Житлового кодексу Української РСР (надалі - ЖК).
Але я не дарма наголосив на тому, що такий випадок існував, оскільки після розірвання шлюбу, колишня дружина чи колишній чоловік встрачають статус члена сім’ї. Оскільки згідно з ч. 2 ст. 64 ЖК, до членів сім’ї наймача (власника) належать дружина наймача (власника), їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача (власника) може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство, що також підтверджується ч. 2 ст. 3 СК. А так як, шлюб розірваний і наміру у власника квартири проживати із колишньою дружиною чи колишнім чоловіком не має, то вести мову про неї (нього) як члена сім’ї вже не можна.
Але відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК, припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх (колишніх членів сім’ї) права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 ЖК. Згідно ж ч. 1 ст. 162 ЖК, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Тобто власника зобов’язують укласти договір найму жилого приміщення, що однозначно суперечить засадам цивільного законодавства, а саме свободи договору, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК і ст. 627 ЦК.
А тому вважаю, що застосування даної норми ЖК при вирішені такого спору після прийняття ЦК є неможливим.
Отже, необхідно подавати позовну заяву про виселення колишньої дружини, колишнього чоловіка з квартири і зняття її (його) з реєстрації. При цьому посилатись на ч. 1 ст. 405 ЦК, обгрунтовуючи це тим, що право користування житлом, яке належить на праві приватної власності іншій особі надається лише члену сім’ї власника цього житла, а тому особистий сервітут не може бути встановлений щодо колишньої дружини чи колишнього чоловіка. Також я вважаю, що можливим є посилання на п. 4 ч. 1 ст. 406, де обставиною встановлення особистого сервітуту вказати укладеня шлюбу, який в подальшому був розірваний, а отже і обставина була припинена. Також ст. 391 ЦК надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майно, де перешкодою є постійне проживання в квартирі особи, яка не має ні яких на те прав.
Суд має задовольнити такий позов і виселити колишню дружину чи колишнього чоловіка з квартири без надання іншого жилого приміщення.
 

Обсудить на форуме