Стаття 99. Виконавчий орган товариства

1. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

2. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

3. Члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.

4. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих доку­ментів або закону може бути «правління», «дирекція» тощо.

1. Згідно з ч. 1 ст. 99 ЦК загальні збори товариства, які є його вищим органом, мають створити своїм рішенням виконавчий орган та наділити його певними повноваженнями. При цьому слід враховувати, що у законодавстві відсутнє поняття виключної компетенції виконавчого органу товариства, оскільки відповідно до ст. 98 ЦК загальні збори товариства наділені повноваженнями вирішувати будь-які питання діяльності товариства, у тому числі й ті, що віднесені до компетенції виконавчого органу. Крім того, загальні збори товариства мають визначити персональний склад виконавчого органу товариства. Загальновідомо, що питання про повноваження та склад виконавчого органу вирішуються засновниками товариства на загальних зборах одразу ж після прийняття рішення про створення товариства.

2. Відповідно до положень коментованої статті виконавчий орган товариства може бути як одноосібним, так і колегіальним. При цьому колегіальний виконавчий орган приймає рішення в порядку, передбаченому абз. 1 ч. 2 ст. 98 ЦК, тобто простою або кваліфікованою більшістю голосів.

Слід зауважити, що зазначене правило щодо порядку прийняття рішень виконавчим органом товариства не розповсюджується на порядок скликання та визначення кворуму колегіального виконавчого органу, а відтак ці питання ма­ють вирішуватися статутом товариства.

Статутом товариства може також встановлюватися й особливий порядок прийняття рішень колегіальним виконавчим органом, який буде відрізнятися від порядку, встановленого ЦК.

3. Нове правило, яке знайшло своє відображення у ч. З ст. 99 ЦК, спрямоване на вирішення численних спорів щодо наявності або навпаки відсутності можливості припинення, у тому числі дострокового припинення, повноважень членів виконавчого органу (як колегіального, так і одноособового).

Так, згідно з коментованою нормою члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені спеціальні підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків. З огляду на те, що члени виконавчого органу товариства є його посадовими особами та перебувають з товариством у трудових  відносинах, практична реалізація зазначеного нововведення може викликати значні труднощі, зумовлені необхідністю додержання норм трудового зако­нодавства. Зокрема, слід зауважити, що законодавець, по суті, створив нову юри­дичну категорію «усунення члена виконавчого органу», не вирішивши питанні про її співвідношення з існуючими поняттями «припинення трудового догово­ру», «звільнення працівника за ініціативою власника» тощо.

За таких обставин є підстави вважати, що питання про співвідношення заз­наченої норми та положень трудового законодавства має вирішуватися у про­цесі позитивної судової практики застосування положень ч. З ст. 99 ЦК, шля­хом систематичного тлумачення законодавства України. Вбачається, що поло­ження коментованої норми можна кваліфікувати як спеціальну норму по відношенню до правил трудового законодавства про порядок припинення тру­дового договору (контракту) за ініціативою власника. Відтак ч. З ст. 99 ЦК фак­тично закріплює нову підставу для припинення трудового договору (контракту) з членом виконавчого органу товариства — прийняття рішення про усунен­ня від виконання обов'язків.

4. Слід підкреслити, що у разі відсутності положень про конкретні підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків зазначені особи можуть бути усунені навіть за відсутності з їхнього боку будь-яких пору­шень (наприклад, за рішенням загальних зборів товариства у зв'язку із зміною власника товариства).

5. Частина 4 коментованої норми встановлює достатньо вільний підхід до обрання назви (найменування) виконавчого органу товариства. Ця назва визначається його учасниками та закріплюється у статуті. Будь-які обмеження учасників товариства щодо визначення назви виконавчого органу не допускаються. Водночас є підстави вважати, що при вирішенні питання про найменування виконавчого органу товариства учасники мають дотримуватися загальних підходів, практики та звичаїв ділового обороту. На наш погляд, наприклад, нелогічно надавати одноосібному виконавчого органу товариства найменування «дирекція , «рада директорів» або «правління».