Стаття 99. Грошовою одиницею України є гривня.
Стаття99.Грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави — Національного банку України.
Коментована стаття присвячена основоположній функції Національного банку України — забезпеченню стабільності грошової одиниці.
Конституція встановлює єдиний платіжний засіб в Україні — гривню, що дорівнює 100 копійкам. Офіційне співвідношення між гривнею, золотом або іншими дорогоцінними металами в Україні не встановлено. На території України заборонено випуск і обіг інших грошових одиниць як засобу платежу.
Виключне право введення в обіг (емісію) гривні і розмінної монети, організації їх обігу та вилучення з обігу в Україні належить Національному Банку.
Для виконання основної функції Національного банку України — забезпечення стабільності грошової одиниці — йому Законом України від 20 травня 1999 р. «Про Національний банк України» надані всі повноваження по управлінню грошовим обігом. Цей банк здійснює виготовлення та зберігання банкнот і монет; створює резервні фонди банкнот і монет; встановлює правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки, порядок ведення касових операцій для банків, інших фінансово-кредитних установ, організацій і підприємств.
Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків — банкнот (паперових) і монет (металевих). Банкноти і монети є безумовними зобов'язаннями Національного банку України і забезпечуються всіма його активами.
Гривня (банкноти і монети) є єдиним законним платіжним засобом і всі розрахунки в державі проводяться тільки в гривні або із застосуванням гривні як єдиного грошового еквіваленту. Грошова маса в Україні — це грошові знаки в обігу, кошти на рахунках та у вкладах юридичних і фізичних осіб є безумовними грошовими зобов'язаннями банків. Офіційний курс гривні до іноземних валют встановлює та оприлюднює Національний банк України.
Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти регулювання грошової маси в обігу. Рух грошової маси в країні готівкою і в паперовій формі і є грошовим обігом. Грошовий обіг в Україні існує удвох формах — обіг готівки та безготівковий грошовий обіг. У країнах з розвиненою економікою розрахунки, як правило, проводяться у безготівковій формі. До розрахунків готівкою звертаються в основному лише в роздрібній торгівлі або при здійсненні дрібних платежів у сфері послуг. В Україні останнім часом питома вага розрахунків готівкою серед загальної кількості розрахунків значно зросла через недовіру особливо у фізичних осіб до банківських установ, пов'язану із знеціненням вкладів у банках, а також бажанням і можливістю деяких господарюючих суб'єктів знижувати свої доходи і прибутки, а цим зменшувати оподатковувані доходи.
Але жорсткі заборони розрахунків готівкою, які діяли в Україні, давали можливість кримінальним елементам робити «бізнес» на тому, що вони відкривали рахунки на ім'я фізичних осіб, на які зараховувалася готівка, а «власники рахунків» передавали їх за певну плату дійсним власникам коштів. Ці доходи повністю уникали оподаткування. Тому держава змушена послаблювати перехід до виключно безготівкових розрахунків і дозволяти здійснювати деякі розрахунки у готівковій формі. Розрахунки готівкою юридичні особи і індивідуальні підприємці та громадяни здійснюють як за рахунок коштів, які отримали в касі кредитної установи, так і за рахунок виторгу. Сума платежу готівкою платника — покупця другому підприємцю — продавцю не повинна перевищувати десять тисяч гривень протягом одного дня за
с дечим чи кількома документами. Кількість одержувачів готівки не обмежується. Якщо сума платежу готівкою за день перевищує десять тисяч, то розрахунок понад десять тисяч проводиться безготівково. Цільове витрачання готівки підтверджується документами. За порушення встановленого порядку використання готівки винні притягуються до відповідальності.
Законодавство України дозволяє юридичним і фізичним особам проявляти ініціативу, надавати послуги і виконувати роботи з метою одержання прибутку. Однак держава, підтримуючи таку ініціативу, встановлює деякі обмеження, в тому числі і в галузі обігу готівки та встановлює відповідальність за їх порушення. Нормативно-правовими актами, що регулюють обіг готівки і встановлюють відповідальність за їх порушення, є в першу чергу Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 р. № 436 із змінами та доповненнями, Інструкція Національного банку України «Про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні», Інструкція Національного банку України «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України» від 19 лютого 2001 р. із наступними змінами і доповненнями.
Кожному підприємству, що здійснює діяльність із готівковими коштами, встановлюється сума коштів, яку можна залишити в касі і не здавати в банк. Розмір ліміту залежить від режиму, специфіки роботи підприємств, його віддаленості від банку, розміру касових оборотів, установлених термінів і порядку здачі касової виручки. Як правило, ліміт залишку касової готівки встановлює банк, в якому відкрито основний рахунок підприємства чи організації. Деякі підприємства (колективні, сільськогосподарські, колгоспи та подібні їм організації) встановлюють розмір готівкових коштів, що залишаються в касах, самостійно, а індивідуальним підприємцям та фермерським господарствам, що займаються виключно виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, ліміт не встановлюється. Національний банк України дозволяє використовувати готівкові кошти в необхідних розмірах на оплату праці, забезпечення господарських потреб, на відрядження тощо. Для цього підприємства і організації можуть витрачати кошти як з виторгу, так і одержані в касі банку.
