Стаття 98. Загальні збори учасників товариства

1. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

2.Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

З. Учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством.

4. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

5. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

1.Загальні збори учасників товариства є його вищим органом, а відтак у коменто­ваній статті закріплене правило про те, що до їх компетенції належать усі питання стратегічної та поточної діяльності товариства. Характерною рисою цієї надзвичайно широкої компетенції є також те, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення також з питань, які передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

2.Частина 2 коментованої статті встановлює загальне правило про те, що рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.Закон до таких виняткових випадків відносить рішення про внесення змін до статуту товариства, про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, про ліквідацію товариства. Такі рішення повинні прийматися кваліфікованою більшістю не менш як у 3/4 голосів учасників, присутніх на зборах, якщо інше не встановлено законом.

Необхідно враховувати, що згідно із ст. 159 ЦК для прийняття рішення загальних зборів акціонерів з питань внесення змін до статуту товариства або його ліквідації потрібно отримати не менш 3/4 голосів учасників, які беруть участь у зборах, а не від загальної кількості учасників товариства.

Слід зауважити, що в установчих документах товариства можуть передбача­тися й інші випадки, коли для прийняття рішення з того чи іншого питання по­трібна кваліфікована більшість голосів учасників товариства. Водночас варто підкреслити, що учасники товариства (засновники) в установчих документах не можуть виключати необхідність прийняття рішень через отримання кваліфі­кованою більшістю голосів щодо випадків, коли цього вимагає закон, зокрема ч. 2 ст. 98 ЦК. Водночас є підстави вважати, що установчими документами може встановлюватися більш жорсткий підхід до визначення кваліфікованої більшості голосів (наприклад, 4/5 голосів усіх учасників товариства).

3. Вбачається своєчасним та потрібним нововведення, закріплене у ч. З ст. 98 ЦК. Відповідно до нього учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством.

Відносно розробки цієї норми можна зауважити, що її поява є реакцією зако­нодавця на неврегульованість порядку прийняття рішень у товаристві у разі виникнення внутрішніх корпоративних конфліктів та спорів, зокрема з питань виключення окремих учасників із складу товариства. Не менш важливим уяв­ляється і вирішення на законодавчому рівні питання про процедуру погодження укладення угод між товариством та його учасником, зокрема у випадках, передбачених ч. 2 ст. 98 ЦК.

4. З метою надання учасникам (засновникам) товариства можливості самостійно визначати порядок скликання загальних зборів товариства, згідно із ч.4 коментованої норми зазначений порядок має встановлюватися в установчих документах. При цьому ЦК України своєю імперативною нормою встановлює правило про те, що учасники товариства, які володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Заперечення вказаного правила в установчих документах буде суперечити закону, а відтак у цій частині мають застосовуватися за таких умов положення ЦК.

Слід також підкреслити, що у разі незадоволення вимоги учасників про скликання загальних зборів ці учасники набувають права скликати загальні збори самостійно. Вбачається, що ця норма може розглядатися в якості одного із способів захисту цивільних прав, реалізація яких врегульована статтями 15—23 ЦК.

5. Будь-яке рішення загальних зборів товариства, що порушує інтереси його учасників або інших осіб, може бути оскаржене до суду. Правила підсудності та підвідомчості визначаються актами процесуального законодавства. Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єк­та підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Фізичні особи—учасники товариств мають право на захист своїх прав та охоронюваних інтересів у судах загальної юрисдикції в порядку, передбаченому ЦПК України