6.  Премії і винагороди, не обумовлені системою оплати пра¬ці, є мірою матеріального заохочення і мають цілком визначене призначення. Вони включають в себе:
—  одноразові премії;
—  винагороди за підсумками роботи колективу за рік;
—  винагороди за виконання особливо важливих (непередба-чуваних) робіт;
— вартість безкоштовно переданих робітникам акцій або пільг в їх придбанні як винагороди;
—  матеріальна допомога всім або більшості робітників тощо. Одноразові премії і винагороди, не маючи чіткої кількісної
оцінки (творче ставлення до роботи, авторитет в колективі, про¬фесійна культура тощо), значно підвищують гнучкість і дійовість організації оплати праці.
7.  Самостійним структурним елементом заробітної плати є надбавки і доплати, функціональне призначення яких — компен¬сування або винагородження працівника за відхилення від нор¬мальних умов праці, що безпосередньо не враховані в тарифних ставках (окладах).
Функціональне призначення надбавок — це індивідуальна винагорода працівнику за його високу майстерність, яка переви¬щує передбачену тарифною ставкою чи посадовим окладом і, як
правило, не пов'язана з покладанням на працівника яких-небудь додаткових трудових функцій понад тих, що були визначені при укладенні трудового договору.
Надбавки мають стимулюючий характер. Найсуттєвішими з них є:
—  за високу професійну майстерність робітників;
—  за виконання особливо важливої роботи;
—  за знання і використання іноземних мов у роботі;
—  за вислугу років.
Надбавка реалізується у формі доплати до заробітної плати і визначається на певний термін, після закінчення якого виплата припиняється або продовжується на новий термін.
Згідно з переліком надбавок і доплат до тарифних ставок і посадових окладів працівників об'єднань, підприємств і органі¬зацій, що мають міжгалузевий характер (міститься в Додатку до Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України і Конфеде-рацією роботодавців України та профспілковими об'єднаннями на 1999—2000 роки, дія якої продовжена на 2001 р. рішенням соціальних партнерів від 11.04.01 p.), передбачені наступні над¬бавки:
—  за високу професійну майстерність: робітникам III розря¬ду — 12 %, IV розряду — 16 %, V розряду — 20 %;
— за класність: водіям легкових і вантажних автомобілів, ав¬тобусів 2-го класу — 10 %, 1-го класу — 25 % встановленої тариф¬ної ставки за відпрацьований водієм час;
— за високі досягнення у праці — до 50 % посадового окладу;
— за виконання особливо важкої роботи на певний термін — до 50 % посадового окладу.
Функціональне призначення доплат — це компенсація робіт¬нику в разі відхилення від нормальних умов праці, яка не перед¬бачена в тарифних ставках (окладах).
Залежно від сфери докладання праці доплати можуть бути застосовані:
—  без обмеження сфер діяльності;
—  у певних сферах виконання робіт.
До доплат без обмеження сфер трудової діяльності належать:
— за роботу в надурочний час; оплата праці у святкові і неро¬бочі дні; оплата праці при виконанні робіт різної кваліфікації;
—  при невиконанні норми виробітку, при виготовленні про¬дукції, що виявилася браком; за час простою; при освоєнні но¬вого виробництва;
—  особам, які не досягли вісімнадцяти років, за скорочення тривалості їх щоденної роботи.
Підставами для нарахування доплат, що застосовуються в пев¬них сферах праці, можуть бути:
—  заохочення до розширення професійного профілю, інтен¬сифікації праці і відшкодування додаткових витрат праці;
—  відхилення від нормальних умов праці;
—  особливий характер виконуваних робіт (сезонність, відда¬леність, невизначеність об'єкта роботи).
До доплат по заохоченню і відшкодуванню додаткових витрат праці належать: за суміщення професій (посад), виконання обо¬в'язків тимчасово відсутнього працівника; за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт, бри¬гадирам з числа робітників, які не звільнені від основної роботи; за виконання обов'язків майстра навчальних майстерень; за ве¬дення діловодства і бухгалтерського обліку; за обслуговування обчислювальної техніки.
До компенсаційних доплат за відхилення від нормальних умов праці належать: за роботу у важких, шкідливих та особливо важ¬ких і шкідливих умовах праці; за інтенсивність праці; за роботу в нічний час; за перевезення небезпечних вантажів; за багатозмін¬ний режим роботи.
Склад доплат, що пов'язані з особливим характером викону¬ваних робіт: за роз'їзний характер праці, за роботу у вихідні дні, що є робочими за графіком (в текстильній промисловості), воді¬ям, які працюють на легкових автомобілях, а також водіям, які працюють на інших автомобілях в експедиціях і розвідувальних партіях, зайнятих на геологічних, топографічних і інших роботах у кочових умовах; за роботу понад нормальну тривалість робочо¬го часу в період масового приймання і закладення на зберігання сільськогосподарської продукції; за дні відпочинку, що надають¬ся за роботу понад нормальну тривалість робочого часу за вахто¬вим методом організації робіт тощо.
Перелік, умови встановлення і виплати, розмір і джерела кош¬тів визначаються підприємством самостійно. При цьому надбав¬ки і компенсаційні доплати, які передбачені законодавством, по-
винні бути не нижче розмірів, визначених законодавством. Пов¬ний перелік державних норм і гарантій та порядок їх застосуван¬ня визначено в ст. 12 Закону України «Про оплату праці».
Інші надбавки і доплати регулюються локальними нормами права і встановлюються підприємством в межах наявних коштів. Розмір і умови їх виплат фіксуються в колективному договорі.
Доплати і надбавки, як правило, встановлюються у відносних розмірах (відсотках) і корегуються при зміні тарифних ставок (окладів) з урахуванням інфляції.
Відповідно до коментованої статті праця робітників може бути оплачена з застосуванням інших систем, у тому числі і безтариф¬ної (пайової) системи оплати праці. При безтарифній системі конкретний рівень оплати праці робітнику наперед невідомий, оскільки його заробіток залежить від кінцевих результатів робо¬ти трудового колективу. Головна суть безтарифної системи опла¬ти праці полягає у паюванні колективного заробітку заздалегідь установленими коефіцієнтами співвідношення в оцінюванні праці різної складності.
Найбільш ефективно ця система може функціонувати в колек¬тивах підприємств з безцеховою структурою управління; малих фірмах; технологічно-спеціалізованих дільницях і цехах маши¬нобудівних підприємств.
Норми оплати праці можуть бути встановлені у генеральних, галузевих і регіональних тарифних угодах. Колективні договори, що укладаються на підприємствах, організаціях і установах, не можуть містити умови, які зменшують розмір оплати праці пра¬цівників в порівнянні з укладеними угодами.
Механізм функціонування системи оплати праці на підпри¬ємствах детально висвітлено у Рекомендаціях щодо визначення заробітної плати працівників в залежності від особистого внеску працівника в кінцеві результати роботи підприємства, затвердже-них наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 44 від 31 березня 1999 р.