Стаття 95. Бюджетна система України будується ...
Стаття 95.Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.
Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Держава прагне до збалансованості бюджету України.
Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.
Коментована стаття присвячена принципам формування бюджетної системи України.
Без бюджету не може існувати держава і органи місцевого самоврядування, оскільки без фінансового опосередкування не можна не тільки виконати функції щодо соціально-економічного розвитку, забезпечення оборони і безпеки країни, правопорядку, але й прийняти й виконати управлінське рішення будь-якого рівня. Державний бюджет забезпечує функціонування держави, а місцеві — служать фінансовою основою розвитку і здійснення місцевого самоврядування.
При формуванні і виконанні державного і місцевих бюджетів реалізується загальний (публічний) фінансовий інтерес (держави, області, району, села, селища). У бюджетах концентрується значна частина фінансових ресурсів держави і органів місцевого самоврядування. Бюджетний кодекс визначає бюджет як план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державно: влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування (ст. 2 Бюджетного Кодексу). Слід зазначити, що цей основний фінансовий план держави або певної території обов'язково затверджується актом органу, який приймає бюджет. Право на затвердження бюджету своєї територіі є виключним правом органу законодавчої влади або представницького органу місцевого самоврядування, оскільки ці органи втілюють загальний (публічний) фінансовий інтерес. Частина 2 ст. 92 Конституції України встановлює, що Державний бюджет України і бюджетна система встановлюються законами. Державний бюджет України щороку затверджується Верховною Радою України, а бюджетна система та її принципи на підставі Конституції України встановлені Бюджетним Кодексом, який прийняла Верховна Рада України: який 21 червня 2001 р. був підписаний Президентом України.
Закон «Про Державний бюджет України» затверджує план утворення і використання загальнодержавного фонду коштів, тобто бюджет можна розглядати і як централізований фонд коштів держави, а кожна адміністративно-територіальна одиниця має свій централізований фонд коштів — місцевий бюджет. У Законі про Державний бюджет або рішенні місцевої ради про місцевий бюджет органом держави або місцевого самоврядування встановлюється завдання досягнути певних наслідків — протягом бюджетного року мобілізувати затверджену Верховною Радою України суму доходів (не менше, ніж затверджено) та використати суму коштів (не більше, ніж затверджено) на безперебійне функціонування суспільства.
Джерела доходів і склад видатків установлені Бюджетною класифікацією, а порядок надходження доходів і їх витрачання визначається чинним фінансовим законодавством. Протягом року передбачені актом про бюджет (законом або рішенням місцево: ради) доходи повинні планомірно надходити в бюджет і по мірі їж надходження використовуватися для виконання функцій держави в цілому і органів місцевого самоврядування в адміністративно-територіальних одиницях, які виражають публічний фінансовий інтерес і надають послуги фізичним і юридичним особам. Якщо вони не мають в розпорядженні фонду коштів у вигляді бюджету, вони не зможуть виконувати свої функції. Тому кожна держава має свій бюджетний устрій і бюджетну систему, побудовану на принципах, закріплених законодавством.
Під бюджетним устроєм держави розуміють організацію бюджетної системи і принципи її побудови. Бюджетний устрій визначається державним устроєм. Україна — унітарна держава, тому бюджетна система складається з двох рівнів — державного бюджету та місцевих. Бюджет повинна мати кожна адміністративно-територіальна одиниця.
Стаття 5 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 р. встановила, що бюджетна система України включає державний бюджет і місцеві бюджети.
Бюджетна система держави — це заснована на економічних відносинах та адміністративно-територіальному поділі і врегульована правовими нормами сукупність державного та місцевих бюджетів.
Кожна ланка бюджетної системи формується і затверджується представницьким органом певного рівня — сільською, селищною, районною, міською, обласною радою. Державний бюджет затверджується Верховною Радою України. Для можливості розрахунків мінімальних соціальних і фінансових норм бюджетного забезпечення громадян, для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави складаються зведені (консолідовані) бюджети на рівні держави, Автономної Республіки Крим, області, району. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів областей і міст Києва та Севастополя.
Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення. Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведені показники бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області. Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення,
селищних та сільських бюджетів цього району. Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району в місті підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.
Зведені бюджети не затверджуються. В них відбиваються наслідки проведення фінансової політики і умови збалансованості доходів і видатків бюджетів.
У статті 7 Бюджетного кодексу України сформульовані принципи побудови і функціонування бюджетної системи держави: єдності; збалансованості; самостійності; повноти; обґрунтованості; ефективності; субсидіарності; цільового використання бюджетних коштів; справедливості і неупередженості; публічності та прозорості; відповідальності учасників бюджетного процесу.
Принцип єдності означає єдність правової бази, грошової системи, бюджетної класифікації, принципів бюджетного процесу, форм бюджетної документації, єдиного порядку фінансування видатків із усіх ланок бюджетної системи України.
Принцип збалансованості означає, що обсяг передбачених бюджетних видатків, які визначають повноваження на здійснення витрат бюджетних коштів, повинні відповідати обсягу доходів бюджету на бюджетний період.
Принцип самостійності передбачає, що бюджет затверджується законодавчим (Верховною Радою України) або представницьким органом місцевого самоврядування. Кожна ланка бюджетної системи має визначені законодавством дохідні джерела, а органи державної влади і місцевого самоврядування самостійно визначають напрями витрачання коштів свого бюджету.
Принцип повноти вимагає відображення формування бюджету на надійності показників прогнозу соціально-економічного розвитку відповідної території і реалістичність розрахунків доходів і видатків бюджету.
Принцип ефективності передбачає необхідність досягнення запланованих цілей із залученням мінімальних розмірів бюджетних коштів для одержання максимального результату.
Принцип субсидіарності (subsidiarius — резервний, допоміжний) передбачає розподіл видатків між державним і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами так, щоб за рахунок бюджетних коштів суспільні послуги надавалися на максимально можливому наближенні до їхнього безпосереднього споживача, а в разі браку коштів на місцях їх надає безпосередньо вищестоящий бюджет. Але слід зауважити, що всі розрахунки проводяться при плануванні бюджетів.
Принцип цільового використання коштів визначає виділення коштів у розпорядження одержувачів і з визначенням скерування їх на фінансування конкретної мети.
Принцип справедливості і неупередженості передбачає побудову бюджетної системи на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами та територіальними громадами.
Принцип публічності та прозорості означає, що бюджети всіх ланок бюджетної системи України затверджуються відповідними радами. Ними ж приймаються звіти про виконання бюджетів. .Акти про бюджети оприлюднюються для відома всіх юридичних і фізичних осіб.
Прозорість бюджету означає, що цифри, які вміщені в статтях бюджету на поточний рік, повинні показати, звідки і скільки буде надходити доходів, як вони перерозподілятимуться і на що витрачатимуться. Тобто будь-який громадянин України як платник податків може із закону про Державний бюджет зробити висновок, як витрачаються внесені в бюджет його кошти. На жаль, тепер із закону про Державний бюджет таких деталей неможливо з'ясувати, оскільки законодавець відсилає громадян до доповнень до бюджету, які є невід'ємною частиною бюджету. Ці доповнення в засобах масової інформації не публікуються, а офіційні видання до широкого читача не доводяться.
Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу визначає відповідальність за свої дії та бездіяльність кожного учасника бюджетного процесу на всіх його стадіях.
Конституція України встановлює, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір та їх цільове спрямування визначаються виключно законами про Державний бюджет України. Те саме можна сказати і про видатки органів місцевого самоврядування, які визначаються рішеннями місцевих рад про відповідні бюджети.
Стаття 24 Бюджетного кодексу передбачає існування в державному бюджеті та місцевих бюджетах резервних фондів. Розмір резервного фонду не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету. Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів із резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення про виділення коштів з резервних фондів відповідних бюджетів приймається Кабінетом Міністрів України, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування. Ці органи щомісяця звітують відповідно перед Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами про витрачання коштів резервного фонду відповідного бюджету.
Держава прагне збалансованості бюджету України, тобто намагається складати проект бюджету і затверджувати так, щоб першочергові витрати, які заплановані в бюджеті, була можливість покрити запланованими доходами. Не завжди це можливо, але небагато держав світу зводять бюджети без дефіциту. Добре, коли держава прагне збалансованості і знає, як боротися із дефіцитом. Стаття 14 Бюджетного кодексу України встановила, що прийняття Державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевого бюджету на відповідний бюджетний період із дефіцитом дозволяється в разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту.
Бюджетний кодекс України визначив джерела фінансування дефіциту бюджетів — державні внутрішні і зовнішні запозичення. Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, визначених законом про Державний бюджет України. Однак запозичення не використовуються для забезпечення фінансовим ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги в країні.
Оскільки одним із принципів бюджетної системи України є публічність, Конституція вимагає оприлюднення регулярних звітів про доходи і видатки Державного бюджету України. Не тільки в офіційних виданнях, але й в засобах масової інформації регулярно публікуються повідомлення про хід виконання дохідної і видаткової частин Державного бюджету.
