Норми праці — норми виробітку, часу, обслуговування, чи¬сельності — встановлюються для працівників відповідно до до¬сягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.
В умовах колективних форм організації та оплати праці мо¬жуть застосовуватися також укрупнені і комплексні норми.
Норми праці підлягають обов'язковій заміні новими в міру проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технології та організаційно-технічних заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці.
Досягнення високого рівня виробітку продукції окремим пра¬цівником, бригадою за рахунок застосування з власної ініціати¬ви нових прийомів праці і передового досвіду, вдосконалення своїми силами робочих місць не є підставою для перегляду норм.
(Стаття 85 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 5938-11 від 27.05.88)
1. Стаття регламентує поняття норм праці, включаючи до них норми виробітку, часу, а також обслуговування та чисельності. В ній звернено увагу на фактори, які є визначальними при їх вста¬новленні та заміні новими, насамперед внаслідок атестації та ра¬ціоналізації робочих місць, в результаті чого здійснюються зміни в організаційно-технічному рівні виробництва.
2.  Витрати праці на виробництво продукції, обслуговування технологічного процесу чи управління господарською діяльніс¬тю нормуються з метою підвищення продуктивності праці і ефек¬тивності виробництва. Мірою праці є норми праці, які характе¬ризують необхідні витрати робочого часу на виконання будь-якої роботи у відповідних умовах. Вони сприяють удосконаленню організації праці. До норм праці, залежно від її специфічних особ¬ливостей та організаційних умов, належать норми виробітку, но¬рми часу, норми обслуговування та чисельності.
3. Норма виробітку — це обсяг продукції чи роботи, як прави¬ло, в натуральному вимірі, яка виробляється (виконується) за одиницю часу одним або декількома робітниками. Норма часу — це кількість робочого часу, яка витрачається на виробництво одиниці продукції чи роботи. Вона також може прийматися в розрахунку на одного робітника або їх групу. Норма часу є показником, обер¬неним до показника норми виробітку — чим нижче норма часу, тим вище норма виробітку. Норми часу і норми виробітку засто-совуються при відрядній оплаті праці, коли її величина залежить від обсягу виконаної роботи чи виробленої продукції.
При погодинній оплаті праці робітників, насамперед в безпе¬рервних апаратурних виробництвах, автоматизованих виробницт¬вах тощо, застосовуються норми обслуговування і чисельності.
Норма обслуговування — це кількість одиниць обладнання, виробничих площ, які повинен (повинні) обслуговувати робіт¬ник (група робітників).
Норма чисельності — це чисельність працівників відповідного кваліфікаційно-професійного складу, яка необхідна для обслуго¬вування конкретного устаткування чи виробничих площ. Вона встановлюється виходячи із норм обслуговування, кількості ро-бочих місць.
На підставі норм обслуговування і чисельності встановлюєть¬ся чисельність працівників допоміжних підрозділів підприємств, за професіями, видами робіт, функціями тощо.
4. В умовах колективних форм організації та оплати праці можуть застосовуватися укрупнені та комплексні норми. Вони відображають особливості нормування колективної (бригадної) організації та оплати праці. При цьому скорочується кількість норм праці, оскільки визначаються колективні витрати і резуль¬тати праці. Внаслідок підвищення ефективності колективної пра¬ці комплексні показники є більш напруженими в порівнянні з одержаними простим підсумовуванням індивідуальних, опера¬ційних норм.
При колективній формі організації і оплати праці передбача¬ються зміна кваліфікації робітників, розширення зон обслугову¬вання, освоєння суміжних професій. Допоміжний час у таких умо¬вах скорочується. Час на обслуговування скорочується внаслідок суміщення операцій та функцій, деякий час на обслуговування пе¬рекривається оперативним часом. Скорочується підготовчо-за¬ключний час, особливо в наскрізних бригадах, перш за все вна¬слідок того, що наступна зміна розпочинає роботу без переналадки
обладнання. Час на відпочинок, а також монотонність праці змі¬нюються, об'єктом нормування стають за таких умов колективна праця, колективний трудовий процес та його результати.
Колективна норма праці визначається насамперед як сума операційних чи індивідуальних норм. Операційні норми часу — витрати робочого часу на виконання конкретної технологічної операції. Індивідуальна норма часу і норма виробітку застосову-ються для конкретного робітника на таких ділянках виробницт¬ва, де можуть бути чітко враховані результати діяльності конкрет¬ного робітника. Варіант визначення залежить від існуючої фор¬ми організації праці робітників — застосовується індивідуальна форма організації і оплати праці чи в складі окремих невеликих груп (ланок).
Комплексна норма праці — це витрати часу (виробітку) в роз¬рахунку на бригаду (колектив) робітників, які обслуговують кон¬кретний технологічний процес для одержання кінцевого резуль¬тату. Колективна норма відображає трудомісткість комплексу взаємопов'язаних робіт на випуск одиниці продукції. Якщо на деяких технологічних операціях зайнято декілька працівни¬ків, то колективна норма часу визначається як добуток від мно¬ження чисельності робітників на індивідуальну норму часу на операцію.
За таких умов можна використовувати поняття норми трива¬лості, яка на відміну від норми часу становить час для виконання конкретної роботи на одному агрегаті (верстаті) чи на одному конкретному робочому місці, включаючи не тільки тривалість технологічного процесу, а також тривалість необхідної перерви, яка приходиться на цю роботу. Норма тривалості вимірюється в одиницях часу (хвилинах, годинах). Отже, для визначення бри¬гадної (колективної) норми виробітку необхідно розділити сумар¬ні витрати часу, одержані як добуток (сума добутків) від мно¬ження операційної норми (норми тривалості) і чисельності робіт¬ників на конкретній операції на обсяг продукції, яка вироблена за відповідний період (зокрема, за один цикл роботи агрегата).
Приклад. Бригада в складі 5 чол. повинна розробити 500 здобних булочок за 2 год. Необхідно визначити норму часу на обробку 1 кг здоб¬них булочок. Виходячи з того, що норма тривалості на обробку продук¬ції становить 2 год, норма часу на 1 кг дорівнює 0,02 год. (2 х 5/500).
Комплексна норма розраховується на комплексну бригаду, в якій застосовується облік кінцевих результатів праці за кількіс¬ними та якісними показниками. Комплексна (бригадна) норма праці розробляється на підставі аналізу структури технологічно¬го і трудового процесу, в результаті якого виявляються лише опе¬рації, котрі можна ліквідувати чи сумістити, раціоналізувати ви¬конання, знизити долю ручної праці. Можуть бути передбачені організаційно-технічні заходи, пов'язані з удосконаленням об-слуговування робочих місць.
5.   Норми праці встановлюються відповідно до досягнутого рівня виробництва, тобто рівня організації праці, досконалості техніки та технології виробництва, організації виробництва в ці¬лому. Вони повинні обов'язково переглядатися при зміні цих факторів виробництва, шо супроводжується зростанням продук¬тивності праці.
6.  Залежно від методу встановлення норми праці вони мо¬жуть бути технічно обгрунтовані і досвідно-статистичні. Технічно обгрунтовані норми праці розробляються з повним і обов'язковим урахуванням передової технології, передових методів організації праці і виробництва, оптимальних умов праці тощо. Вони є, по суті, науково обгрунтованими, оскільки дозволяють максималь¬но використати резерви виробництва. Для їх розробки застосо¬вується аналітичний метод нормування, який передбачає докла¬дне вивчення всіх складових елементів технологічного і трудово¬го процесів в оптимальних умовах їх виконання. Технічно обґрунтовані норми розраховуються на основі міжгалузевих, га¬лузевих та інших прогресивних норм. Указані норми запровад¬жуються на підприємстві з урахуванням їх перевірки, уточнення та доповнення для конкретних умов роботи. Керівництво під¬приємства спільно з профспілковим комітетом повинно прово¬дити постійну роботу в колективі щодо підвищення питомої ваги технічно обгрунтованих норм праці в загальній їх кількості.
Досвідно-статистичні норми — це такі, які розробляються на підставі досвіду та статистичних матеріалів даного підприємства. Вони є недостатньо обгрунтованими, не повністю враховують кон¬кретний організаційно-технічний рівень виробництва, його ре-зерви, рівень організації праці та її продуктивність. Досвідно-ста¬тистичні норми повинні замінюватися в першу чергу на технічно
обгрунтовані, оскільки вони є заниженими і, як правило, пере¬виконуються в значній мірі. Вони мають тимчасовий характер і по¬винні бути замінені на постійні норми праці.
7. Залежно від сфери та масштабу дії розрізняються міжгалу¬зеві, галузеві, відомчі та місцеві норми. Міжгалузеві норми пови¬нні застосовуватися на підприємствах декількох галузей. Галузеві норми розробляються і використовуються в одній галузі. Місцеві норми відображають специфічні особливості конкретного підпри¬ємства. Вони розробляються і затверджуються на такому підпри¬ємстві самостійно. Можна виділити ще типові та єдині норми праці, які розробляються та затверджуються централізовано. Ти¬пові норми застосовуються на підприємствах, які мають типову технологію. Єдині норми встановлюються для робіт, які викону¬ються за єдиною чи подібною технологією, можуть застосовува¬тися в одній або декількох галузях народного господарства, тоб¬то бути галузевими або міжгалузевими. Єдині та типові норми є рекомендаційними для використання на всіх підприємствах, де є такі роботи.
На жаль, наведене в «Рекомендаціях щодо нормування праці в галузях народного господарства», затверджених постановою Міністерства праці України № 2 від 19.05.95 p., визначення єди¬них і типових норм праці дослівно однакове, не відображена сту¬пінь обов'язковості і різниці між ними.
Норми розрізняються за часом їх використання як тимчасові, постійні та сезонні, які діють відповідно тимчасово, постійно та залежно від сезону.
За ступенем укрупнення норми бувають диференційовані та укрупнені. Диференційовані норми встановлюються на окремі тру¬дові дії (рухи, заходи) процесу. Вони використовуються в основ¬ному в масовому і крупносерійному виробництвах. Укрупнені но¬рмативи регламентують витрати праці на комплекс трудових дій (заходів), які організаційно-технічно пов'язані між собою, вико¬ристовуються перш за все в умовах серійного та одиничного ви¬робництв.
8. Діючі на підприємствах норми праці повинні бути замінені на нові внаслідок атестації та раціоналізації робочих місць, оскіль¬ки в процесі їх здійснення аналізується та підвищується організа¬ційно-технічний рівень виробництва і праці, передбачений в нормах. Виявляються робочі місця робітників-відрядників, на яких значно перевиконуються норми або ж застосовуються досвідно-статистичні норми, не нормується праця робітників-погодинни-ків. На підставі такого аналізу розробляються організаційні та тех¬нічні заходи щодо вдосконалення нормування праці з метою зрос¬тання її продуктивності. Заходи технічного характеру охоплюють запровадження нової технології, нового обладнання, підвищення продуктивності машин, удосконалення технологічної оснащено¬сті робочих місць, механізацію та автоматизацію праці; організа-ційного характеру — раціоналізацію планування робочих місць, підвищення організаційного рівня робочих місць, застосування прогресивних форм організації праці, вдосконалення нормуван¬ня праці; заходи щодо умов праці та техніки безпеки — санітар-но-гігієнічні умови праці, техніку безпеки та охорону праці, пси¬хофізіологічні умови праці.
9. Згідно з «Методичними основами організації нормування праці» названі вище рекомендаційні норми праці повинні визна¬чатися на підставі нормативних матеріалів, які затверджуються в централізованому порядку і можуть бути міжгалузевими, галузе¬вими (відомчими), а також місцевими, які затверджуються влас¬ником або уповноваженим ним органом. Вони охоплюють, як випливає з «Методичних основ», норми праці (єдині та типові) і нормативи, що не передбачені КЗпП, які являють собою розрахун¬кові величини витрат праці на виконання роботи чи її елементів та нормативи чисельності і часу обслуговування. Згідно з КЗпП нормативи чисельності та обслуговування — це норми праці. У «Методичних основах» не розкривається відмінність між нор¬мою і нормативами, за винятком того, що нормативи — це розра¬хункові значення, не приводиться визначення поняття «норматив».
Підприємства всіх форм власності повинні застосовувати за¬лежно від їх наявності послідовно міжгалузеві, галузеві (відомчі) та місцеві нормативні матеріали, які затверджуються відповідно Міністерством праці та соціальної політики України, міністерст¬вами (відомствами) та власником або уповноваженим ним орга¬ном. Отже, за наявності міжгалузевих нормативних матеріалів вони є перш за все обов'язковими для всіх підприємств, а місцеві розробляються і застосовуються лише через відсутність міжгалу¬зевих і галузевих нормативних матеріалів, тому що вони є більш прогресивними.
10. Обов'язковість застосування зазначених нормативних ма¬теріалів на підприємствах недержавного сектору економіки не підкріплюється відповідними організаційно-правовими нормами впливу їх розробників.
11.  Норми праці повинні забезпечити можливість визначення повної трудомісткості продукції як в локальному, так і в функціо¬нальному розрізі, тобто повних витрат праці всього персоналу підприємства, зайнятого на виробництві продукції.