Стаття 84. Підприємницькі товариства

1. Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

1. Передусім слід враховувати, що відповідно до ст. 42 ГК підприємництво –це  самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У коментованій нормі на рівні загального правила закріплений вичерпний перелік різновидів юридичних осіб, які можуть здійснювати підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками — це господарські товариства та виробничі кооперативи. При цьому слід акцентувати, що на практиці таку підприємницьку діяльність здійснюють і численні підприємства, створені відповідно до положень ГК.

2. Господарські товариства залежно від принципів організації можна поділити на дві групи: 1) об'єднання капіталів та 2) об'єднання осіб. До першої групи належать товариства, які передбачають необхідність об'єднання майна засновників та учасників при їх створенні (при цьому особиста участь у діяльності товариства є факультативною); до другої групи — товариства, де їх засновники не тільки об'єднують свої майнові внески, але й беруть безпосередню участь у справах товариства.

3. Повним товариством є товариство, усі учасники якого займаються сумісною підприємницькою діяльністю і солідарно несуть субсидіарну (додаткову) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (при недостатності майна у такого товариства кредитор має право звернутися з вимо­гою про покриття боргу як до усіх учасників разом, так і до кожного з них зокрема,як у частині, так і у повній сумі боргу). У засновницькому договорі повного товариства зазначається розмір частки кожного з учасників, склад і порядок внесення вкладів, форма їхньої участі у справах товариства. Ведення справ товариства може здійснюватися або усіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства. У цьому разі обсяг повноважень учасників визначається довіреністю, підписаною рештою учасників товариства (статті 119— 122 ЦК).

4. Командитне товариство включає поряд з одним чи кількома учасниками, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, та­кож одного чи більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом (внеском) у майно товариства. Якщо в командитному товаристві беруть участь двоє чи більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну від­повідальність за боргами товариства (ст.138 ЦК).

Управляють справами командитного товариства лише учасники з повною від­повідальністю (ст.136 ЦК).

5. Товариство з обмеженою відповідальністю має статутний капітал, поділе­ний на частки, розміри яких визначаються установчими документами. Слід зау­важити, що товариства з обмеженою відповідальністю утворюють статутний ка­пітал за рахунок коштів учасників. Товариство з обмеженою відповідальністю за своїми зобов'язаннями самостійно, як юридична особа, відповідає належним йому майном. Поняття «обмежена відповідальність» у даному випадку означає, що при зверненні стягнення на майно товариства за його боргами пайовик втрачає лише свій внесок, а на решту його майна ця відповідальність не поширюється (наприк­лад, при банкрутстві товариства). У цьому розумінні й відповідальність акціонерів у акціонерному товаристві є також обмеженою, бо вони відповідають за зобов'я­заннями товариства лише в межах належних їм акцій.

6. Різновидом товариства з обмеженою відповідальністю є товариство з до­датковою відповідальністю, статутний капітал якого також поділений на част­ки, визначені статутними документами. Водночас учасники такого товариства відповідають за його боргами не тільки своїми внесками у статутний капітал, але при недостатності цих сум — додатково належним їм майном в однаковому для усіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір такої субсидіарної (додаткової) відповідальності учасників передбачаєть­ся у статутних документах (ст. 151 ЦК).

7. Акціонерним визнається товариство, яке має статутний капітал, поділе­ний на певне число акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства (ст. 152 ЦК). Акціонери відповіда­ють за зобов'язаннями товариства лише у межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відпо­відальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплачених сум.

Хоча у ЦК прямо не передбачений поділ акціонерних товариств, згідно із положеннями ГК їх можна поділити на відкриті, акції яких поширюються шля­хом відкритої передплати і купівлі-продажу на біржах, та закриті, коли акції роз­поділяються між засновниками і не можуть поширюватися шляхом передплати та купівлі-продажу на біржах (ст. 81 ГК).

8. Для участі у цивільних правовідносинах з метою одержання прибутку ство­рюються і виробничі кооперативи. Такі підприємницькі товариств діють у сільсь­кому господарстві, промисловості, будівництві, на транспорті, в торгівлі, громад­ському харчуванні, у сфері платних послуг та інших галузях виробництва і со­ціально-культурного життя. Закон України «Про кооперацію» визначає, що виробничий кооператив — це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку.