Стаття 83. Організаційно-правові форми юридичних осіб

1. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

2. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

3. Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.

4. Положення цієї глави застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші  правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

1. Важливим є запропонований у ст. 83 ЦК принциповий поділ усіх юридичних осіб на товариства та установи. Вбачається, що хоча наведений у коментованій статті перелік організаційно-правових форм юридичних осіб не є вичерпним, але будь-які інші організаційно-правові форми юридичних осіб повинні встановлюватися на рівні закону.

2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті товариством слід вважати організа­цію, створену шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі в цьо­му товаристві. За концепцією розроблення ЦК України та з урахуванням міжна­родного досвіду поняття «товариство» мало б охоплювати не тільки об'єднання фізичних, але й юридичних осіб, без застосування такої правової категорії, як «об'єднання підприємств». Водночас слід зазначити, що визначення поняття та правового регулювання об'єднання підприємств у статтях 118—127 Господарсь­кого кодексу (ГК) призвело до того, що на практиці дві юридичні особи можуть створити як товариство (наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю), так і об'єднання підприємств у формах, передбачених ГК.

3. Принципово новою для українського законодавства є закріплена у ч. 2 ст. 83 ЦК можливість створення товариства однією особою, якщо інше не перед­бачено законом. Водночас встановлені й певні обмеження щодо цього: згідно із ст. 141 ГК товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учас­ником інше господарське товариство, учасником якого є єдина особа. Більш того, особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідаль­ністю, яке має одного учасника.

4. Коментована норма встановлює, що товариства поділяються на підприєм­ницькі та непідприємницькі (докладніше див. коментар до статей 84—85 ЦК).

5. Згідно із ч. З ст. 83 ЦК установою є організація, що створена однією або кількома засновниками, які не беруть участі в її управлінні, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Слід підкреслити, що для вітчизняного цивільного зако­нодавства цей підхід є новим, оскільки до набрання чинності новим ЦК устано­ви як юридичні особи, що фінансуються власником і за якими майно було зак­ріплене на праві оперативного управління, створювалися винятково на базі дер­жавної або комунальної власності. Відтепер таким правом наділені і юридичні особи приватного права.

6. Оскільки, як вже зазначалося, вітчизняний законодавець не встановив вичерпного переліку юридичних осіб, а відтак вони можуть створюватися на підставі та у формах, передбачених окремими законами, до створення та діяль­ності таких юридичних осіб мають субсидіарно застосовуватися положення ста­тей 80-112 ЦК.

До таких юридичних осіб слід віднести селянські (фермерські) господарства, які створюються відповідно до Закону України » Про фермерське господарство» і є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Відповідно до ст. 9 цього Закону після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, у тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи. Саме у цій якості воно може відкривати рахунки в установах банку, вступати у відносини з іншими організаціями, нести майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями і діяти як самостійний учас­ник цивільного обороту.

Спроби упорядкувати існуючі в Україні різновиди юридичних осіб (інколи взагалі невідомі правовій науці) не досягли своєї мети саме через прийняття ГК, який передбачає також відомі радянському цивільному праву види юридичних осіб (приватне підприємство; підприємство колективної власності; комунальне підприємство; державне підприємство; підприємство, засноване на змішаній формі власності; підприємство з іноземними інвестиціями; підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності тощо), а також деякі нові різновиди підприємств — зокрема, корпоративне підприємство (ч. 5 ст. 63 ГК), іноземне підприємство (ст. 117 ГК) тощо.