У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів закладів освіти, які до звіль¬нення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенса¬ція виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.
У разі переведення працівника на роботу на інше підприємс¬тво, в установу, організацію грошова компенсація за не викори¬стані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки заміню¬ється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпус¬ток грошовою компенсацією не допускається.
У разі смерті працівника грошова компенсація за не викори¬стані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

(Стаття 83 в редакції Закону № 117-XIV (117-14) від 18.09.98)
1.  Працівники реалізують право на відпустку шляхом отри¬мання відпустки в натурі.
Навіть у разі звільнення працівника за його бажанням йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільнен¬ням. Датою звільнення в цьому випадку є останній день відпуст¬ки. Слід зазначити, що це положення не поширюється на пра-цівників, яких звільнено за порушення трудової дисципліни (ча¬стина перша ст. З Закону України «Про відпустки»).
У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його ба¬жанням надаватися і тоді, коли час відпустки повністю або част¬ково перевищує строк трудового договору. В цьому випадку чин¬ність трудового договору продовжується до закінчення відпустки (частина друга ст. З Закону України «Про відпустки»).
2.  Якщо при звільненні працівник не виявляє бажання отри¬мати відпустку в натурі або якщо його звільнено за порушення трудової дисципліни, коли він не має права отримати відпустку з наступним звільненням, йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. Грошова ком¬пенсація виплачується також за невикористану додаткову від¬пустку працівникам, які мають дітей, відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» (частина перша коментованої статті).
3.  Розмір компенсації визначається правилами, які застосову¬ються при підрахунку середнього заробітку за час відпустки.
Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, творчої відпустки, додат¬кових відпусток у зв'язку з навчанням або компенсації за не ви¬користані відпустки провадиться шляхом ділення сумарного за-робітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) на відповідну кіль¬кість календарних днів року (чи меншого відпрацьованого пері¬оду) за винятком святкових і неробочих днів, встановлених зако-нодавством.
Святкові та неробочі дні (ст. 73 Кодексу), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включають¬ся і не оплачуються (п. 7 Порядку обчислення середньої заробіт¬ної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Украї¬ни № 100 від 8 лютого 1995 р. // ЗП України. 1995. № 4. Ст. 41 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міні¬стрів України № 348 від 16 травня 1995 р. // ЗП України. 1995. № 7. Ст. 188).
4.  Компенсація виплачується працівникові за одинадцять мі¬сяців роботи в поточному робочому році повністю за всю його щорічну відпустку, а за менш як одинадцять місяців — пропор¬ційно тривалості відпустки за кількість відпрацьованих місяців протягом робочого року: при відпустці тривалістю 24 календар¬них дні компенсація виплачується в розмірі дводенного серед¬нього заробітку за кожний місяць роботи; при відпустці 28 кален¬дарних днів (у працівників, за якими збережено відпустки рані¬ше встановленої тривалості на весь час їх роботи на даному підприємстві, в установі, організації на тій самій посаді — п. 2 постанови Верховної Ради України від 15 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 2. — Ст. 5) — в розмірі 2,3 денного середнього заробітку за кожний місяць робо¬ти; при відпустці 31 календарний день (у осіб віком до вісімнад¬цяти років і працівників, які отримують додаткову відпустку за
ненормований робочий день тривалістю 7 календарних днів) — в розмірі 2,6 денного середнього заробітку за кожний місяць робо¬ти; при відпустці 59 календарних днів (максимальна загальна три¬валість щорічної основної та додаткових відпусток — частина третя ст. 10 Закону України «Про відпустки») — в розмірі 4,9 денного середнього заробітку за кожний місяць роботи; при від¬пустці 69 календарних днів (максимальна загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпусток для працівників, за¬йнятих на підземних гірничих роботах — частина третя ст. 10 Закону України «Про відпустки») — в розмірі 5,7 денного серед¬нього заробітку за кожний місяць роботи тощо.
5. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науко¬во-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів грошова компенсація за невикористані ними дні щорічних від¬пусток виплачується з розрахунку повної їх тривалості, якщо до звільнення вони пропрацювали не менш як 10 місяців. Особам, які до звільнення пропрацювали менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується пропорційно до відпрацьованого ними часу: при тривалості відпустки 56 календарних днів — в розмірі 5,6 календарних дні за кожний відпрацьований місяць; при від¬пустці 42 календарних дні — в розмірі 4,2 календарних дні за кожний місяць роботи; при відпустці 28 календарних днів — в розмірі 2,8 календарних дні за кожний відпрацьований місяць (частина друга коментованої статті; п. 6 Порядку надання щоріч¬ної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керів¬ним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 346 14 квітня 1997 р. // Офіційний вісник України. 1997. - № 16. - Ст. 73).
6.  Грошова компенсація за невикористану працівником від¬пустку при звільненні з роботи за сумісництвом виплачується за загальними правилами.
7.  До прийняття Закону України «Про відпустки» грошова компенсація за невикористану працівником відпустку виплачу¬валась тільки при звільненні з роботи.
Частиною четвертою ст. 24 Закону України «Про відпустки» передбачена можливість для працівників замінити відпустку гро¬шовою компенсацією під час роботи, не припиняючи трудових відносин. Щоправда, це стосується лише частини відпустки, оскільки тривалість наданої працівникові щорічної основної та додаткових відпусток в натурі не може бути меншою ніж 24 ка¬лендарних дні (частина четверта коментованої статті).
8.  Категорично заборонено заміну всіх видів відпусток гро¬шовою компенсацією особам віком до вісімнадцяти років (час¬тина п'ята коментованої статті).
9. Частиною шостою коментованої статті передбачено випла¬ту грошової компенсації спадкоємцям у разі смерті працівника, який не використав щорічних відпусток, а також додаткових від¬пусток працівникам, які мають дітей.
З редакції коментованої статті і відповідної статті Закону Укра¬їни «Про відпустки» не вбачається обов'язку власника або упов¬новаженого ним органу провести виплату грошової компенсації при остаточному розрахунку всіх сум, які належали померлому працівникові. Проте за будь-яких обставин ці суми включаються до майна спадкодавця, на яке мають право спадкоємці у встано¬вленому цивільним законодавством порядку.
10.  При звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже отримав відпустку, за наказом (роз¬порядженням) власника або уповноваженого ним органу можуть провадитися відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки.
Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звіль¬няється з роботи з підстав, зазначених у пунктах 3, 5 і 6 ст. 36 і пунктах 1, 2 і 5 ст. 40 Кодексу, а також при направленні на навчання та у зв'язку з переходом на пенсію (п. 2 частини другої ст. 127 Кодексу).