Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути пере¬несена на інший період у разі:
1)  порушення власником або уповноваженим ним органом терміну повідомлення працівника про час надання відпустки (ча¬стина п'ята статті 79 цього Кодексу);
2)  несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (частина третя статті 115 цього Кодексу).
Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі:
1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у вста¬новленому порядку;
2)  виконання працівником державних або громадських обо¬в'язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
3) настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та поло¬гами;
4) збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчан¬ням.
Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваже¬ного ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погоджен¬ням з профспілковим або іншим уповноваженим на представниц¬тво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо від¬битися на нормальному ході роботи підприємства, установи, ор¬ганізації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не мен¬ше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її на¬дання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її вико¬ристання, то невикористана частина щорічної відпустки нада¬ється після закінчення дії причин, які її перервали, або за зго¬дою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України «Про відпустки».
Забороняється ненадання щорічних відпусток повної трива¬лості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протя¬гом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та праців¬никам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за робо¬ту із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
(Стаття 80 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР №4617-10 від 24.01.83, № 7543-11 від 19.05.89; Законом № 871-12 від 20.03.91; в редакції Закону № 117-XIV (117-14) від 18.09.98)
1.  Перенесення щорічної відпустки на інший період передба¬чено:
—  на вимогу працівника;
—  за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Крім того, передбачено перенесення щорічної відпустки на
інший період або її продовження з причин, які позбавили пра¬цівника можливості скористатися відпусткою.
2.  На вимогу працівника щорічна відпустка має бути перене¬сена на інший період у разі порушення власником або уповнова¬женим ним органом терміну повідомлення працівника про час надання відпустки. Відповідно до частини п'ятої ст. 79 Кодексу і частини десятої ст. 10 Закону України «Про відпустки» власник або уповноважений ним орган, узгодивши з працівником конк¬ретний період надання щорічної відпустки в межах, установле¬них графіком, зобов'язаний письмово повідомити його про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.
3.  На вимогу працівника щорічна відпустка повинна бути пе¬ренесена також у разі несвоєчасної виплати власником або упо¬вноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки. Відповідно до частини першої ст. 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за час від¬пустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.
При перенесенні щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або упов¬новаженим ним органом (частина четверта коментованої статті і частина четверта ст. 11 Закону України «Про відпустки»).
4.  За ініціативою власника або уповноваженого ним органу перенесення відпустки працівникові на інший період може від бутися у тих випадках, коли надання йому відпустки відіб'ється на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації. Власник або уповноважений ним орган повинен погодити пере¬несення відпустки з профспілковим або іншим органом, уповно¬важеним на представництво трудовим колективом. Крім того, і це головне, власник або уповноважений ним орган має отримати письмову згоду працівника на перенесення його щорічної відпус¬тки з причин виробничого характеру. При цьому частину відпу¬стки тривалістю не менш як 24 календарних дні власник або уповноважений ним орган зобов'язаний надати працівнику в поточному робочому році.
5.  Однією з причин для перенесення або продовження відпу¬стки, яка позбавила працівника можливості відпочити, є його тимчасова непрацездатність, засвідчена у встановленому поряд¬ку (п. 1 частини другої коментованої статті та ст. 11 Закону України «Про відпустки»).
Під час тимчасової непрацездатності працівника, що засвід¬чена лікарняним листком, власник або уповноважений ним ор¬ган не вправі видати наказ про надання йому відпустки, а зобо¬в'язаний за погодженням з ним перенести її на інший період.
У разі ж настання у працівника тимчасової непрацездатності, що засвідчена лікарняним листком, під час відпустки власник або уповноважений ним орган зобов'язаний продовжити її на відповідну кількість днів. За згодою сторін невикористана части¬на щорічної відпустки може бути перенесена на інший період, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. При цьому основна безперервна частина щорічної відпустки має ста-новити не менш як 14 календарних днів, тобто необхідно дотри¬муватися правил поділу щорічної відпустки на частини (ст. 79 Кодексу і ст. 12 Закону України «Про відпустки»).
Оскільки підставою для перенесення чи продовження відпус¬тки є тимчасова непрацездатність самого працівника, у зв'язку з доглядом за хворим членом сім'ї надана йому відпустка не про¬довжується.
6.  Перенесення або продовження щорічної відпустки у зв'яз¬ку з виконанням працівником державних або громадських обо¬в'язків передбачено в тому разі, коли згідно з законодавством він
підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збережен¬ням заробітної плати (п. 2 частини другої коментованої статті і ст. 11 Закону України «Про відпустки»).
Місце роботи і середній заробіток зберігаються: за свідками, яких викликано до суду в цивільній справі (ст. 71 Цивільного процесуального кодексу України); за свідками, потерпілими, пе¬рекладачами, експертами, спеціалістами і понятими — за час, витрачений ними у зв'язку з викликом до органів дізнання, по¬переднього слідства, прокуратури і суду (ст. 92 Кримінально-про¬цесуального кодексу України); за зареєстрованими кандидатами у президенти України на час передвиборної кампанії (ст. 34 За¬кону України «Про вибори президента України»; за довіреними особами кандидата в народні депутати України на час, що необ¬хідний для підготовки і проведення зборів та інших передвибор¬них заходів (ст. 29 Закону України «Про вибори народних депу¬татів України»; за членами комісій по всеукраїнському і місце¬вих референдумах (ст. 31 Закону України «Про всеукраїнський і місцеві референдуми»; за особами, які беруть участь в колектив¬них переговорах як представники сторін, фахівці, запрошені для участі в робочих комісіях, на період колективних переговорів і підготовки проекту колективного договору, угоди (ст. 12 Закону України «Про колективні договори і угоди»); за членами призо¬вних комісій, членами лікарських комісій при військових комі¬саріатах та іншими працівниками під час прийняття допризов¬ників на військовий облік і призову громадян на військову служ¬бу (ст. 43 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу») тощо.
7. Щорічна відпустка має бути перенесена на інший період або продовжена у разі настання строку відпустки у зв'язку з вагіт¬ністю та пологами (п. З частини другої коментованої статті та ст. 11 Закону України «Про відпустки»)
Щорічна відпустка надається для відпочинку. Тому відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами до щорічних відпусток не вклю¬чається (частина друга ст. 78 Кодексу).
За бажанням жінки-працівниці щорічна відпустка надається у зручний для неї час: перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї (п. З частини дванадцятої ст. 10 Закону України «Про відпустки»).
Якшо строк відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами на¬стає під час щорічної відпустки, то жінці-працівниці видається лікарняний листок. Невикористані дні щорічної відпустки ма¬ють бути надані їй після закінчення відпустки у зв'язку з вагітні¬стю та пологами або за згодою сторін перенесені на інший пері¬од з дотриманням правил, установлених ст. 79 Кодексу щодо поділу щорічної відпустки на частини.
8. Можливі випадки збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням. Оскільки ця відпустка надається як пільга для працівників, які поєднують роботу з навчанням (глава XIV Кодексу), вона не може бути поглинута щорічною відпусткою, навіть якщо вони збігаються за часом. Це питання вирішується таким чином: якщо початок щорічної відпустки збігається з від¬пусткою у зв'язку з навчанням, то щорічна відпустка перено¬ситься на інший період за погодженням працівника з власником або уповноваженим ним органом; якщо ж відпустка у зв'язку з навчанням починається у період щорічної відпустки, працівник повинен оформити відпустку у зв'язку з навчанням до її початку і погодити з власником або уповноваженим ним органом час використання частини щорічної відпустки, що залишилася не¬використаною, — чи після закінчення навчальної відпустки, чи перенести на інший період (частина четверта коментованої стат-ті та ст. 11 Закону України «Про відпустки»).
9. Строки, встановлені для використання перенесених, про¬довжених і поділених на частини щорічних відпусток, а також заміни відпустки грошовою компенсацією свідчать про те, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечи¬ти відпочинок працівника шляхом надання йому хоча б частини відпустки: в одних випадках не менш як 24 календарних дні (ча¬стина третя коментованої статті та частина четверта ст. 83 Кодек-су), в інших — не менш як 14 календарних днів (частина четвер¬та коментованої статті та частина шоста ст. 79 Кодексу) з надан¬ням невикористаної частини відпустки до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка (частина сьома ст. 79 Кодексу).
Таким чином, працівник за будь-яких обставин має можли¬вість мати щорічний відпочинок певної тривалості.
Проте забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом робочого року особам віком до вісімнадця-
ти років, а також працівникам, які мають право на щорічні додат¬кові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці (частина п'ята коментованої статті та ст. 11 Закону України «Про відпустки»).
10. Тенденція законодавства про відпустки до забезпечення працівникові відпочинку прослідковується і у наданні права на відпустку в разі його звільнення (ст. З Закону України «Про від¬пустки»).
За бажанням працівника у разі його звільнення йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Проте такого права не мають працівники, звільнені за порушення трудової дисципліни.
У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажан¬ням надаватися і тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.