Стаття 80. Нар. деп. України гарантується деп. недоторканність.
Стаття 80.Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність.
Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.
Коментована стаття присвячена гарантіям депутатської недоторканності народних депутатів України.
Народні депутати України є повноважними представниками народу у Верховній Раді України як законодавчому органі держави. Конституція та чинне законодавство України визначають необхідні правові умови для безперешкодного й ефективного здійснення ними своїх депутатських повноважень. Положення цієї статті слід розглядати як одну з таких умов, як спеціальну гарантію безперешкодного здійснення депутатської діяльності.
Депутатська недоторканність є елементом статусу народного депутата України і конституційною гарантією, яка спрямована на створення належних умов для безперешкодного та ефективного забезпечення ним депутатської діяльності (депутатських повноважень). Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правовий характер. Її мета — не тільки убезпечити народного депутата від незаконного втручання в його депутатську діяльність, а й сприяти належному функціонуванню парламенту.
Зміст інституту депутатської недоторканності полягає в тому, що громадянин, який має статус народного депутата України, користується у випадках, передбачених Конституцією, особливим імунітетом щодо його юридичної відповідальності. Народний депутат України не несе юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
Це означає, що народний депутат України і після припинення депутатських повноважень не може бути притягнений до юридичної відповідальності за вказані дії. У такий спосіб Конституція гарантує народному депутату України право відстоювати
Свою позицію під час розгляду тих або інших питань у Верховній Раді та її органах. Проте цим не виключається відповідальність народного депутата України за його відмову брати участь у голосуванні при прийнятті рішень Верховною Радою України і його вплив таким чином на результат голосування.
Депутатська недоторканність передбачає також особливий порядок притягнення до кримінальної відповідальності, затриманні чи арешту народного депутата України. Коментована стаття встановлює, шо народний депутат України не може бути притягненийдо кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований без згоди Верховної Ради України. Це означає, що поряд з гарантіями особистої недоторканності людини, встановленими Конституцією (ст. 29), народні депутати України користуються додатковою конституційною гарантією, яка зумовлена особливим характером їх статусу як повноважних представників народу.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України до офіційного тлумачення положень ч. З ст. 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) від 27 жовтня
1999-рп/99 кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення ж до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. Згода Верховної Ради України на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності має бути одержана до пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину відповідно до чинного Кримінально-процесуального кодексу України.
Депутатська недоторканність поширюється на народного депутата України з моменту визнання його обраним за рішенням відповідної виборчої комісії і до моменту припинення повноважень народного депутата України.
У разі пред'явлення громадянину України обвинувачення у вчиненні злочину та (або) його арешту до обрання народним депутатом України подальше провадження у кримінальній справі стосовно такого депутата може бути продовжено за наявності згоди Верховної Ради України на його притягнення до кримінальної відповідальності та (або) перебування під вартою.
Частиною 3 ст. 27 Закону України від 22 березня 2001 р. «Про статус народного депутата України» передбачено, що особливості порядку притягнення народного депутата України до відповідальності визначаються Конституцією України, цим Законом та законом про регламент Верховної Ради України.
За нинішньої правової ситуації, зважаючи на відповідні Рішення Конституційного Суду України, питання про надання Верховною Радою України згоди на притягнення народного депутата України до відповідальності має вирішуватися в порядку, передбаченому главою 9.6 Регламенту Верховної Ради України.
Регламент Верховної Ради України був введений в дію Постановою Верховної Ради України від 27 липня 1994 р. за № 130/94-BP. Чинною Конституцією України передбачено ухвалення Закону про регламент Верховної Ради України. Однак це не дає підстав стверджувати, що нинішній Регламент Верховної Ради України є нечинним документом. Регламент, як і інші нормативно-правові акти, прийняті до ухвалення Конституції України, зберігає свою чинність у частині, що не суперечить Конституції України (це передбачено п. 1 Перехідних положень Конституції) і діятиме до прийняття Закону про регламент Верховної Ради України.
Так, зокрема, ст. 9.6.1 чинного Регламенту Верховної Рад;: України передбачено, що подання про дачу згоди на притягнення до відповідальності депутата вноситься до Верховної Раді! України Генеральним прокурором України за клопотанням органу досудового слідства або Головою Верховного Суду України — судових органів.
Подання про дачу згоди на притягнення до відповідальності депутата повинно бути вмотивованим, містити конкретні факти і докази із залученням матеріалів, що підтверджують обвинувачення у вчиненні суспільно небезпечного діяння. Подання, що не відповідає цим вимогам, повертається Генеральному прокурору України, про що на найближчому засіданні повідомляється Верховній Раді України.
Згідно з Регламентом Верховної Ради України народний депутат України, щодо якого внесено подання про притягнення до відповідальності, має право подати письмові пояснення комітету, до компетенції якого належать питання депутатської етики, і доручає комітету подати висновок щодо питання про дачу згоди.
Комітет, до компетенції якого входять питання депутатської етики, з додержанням звичайної процедури визначає законність і обґрунтованість подання. На засідання комітету запрошується депутат, щодо якого внесено подання. Відсутність запрошеного депутата на засіданні комітету без поважних причин не є перешкодою для прийняття рішення комітетом. У засіданнях комітету бере участь Генеральний прокурор України, а в разі його відсутності — виконуючий обов'язки Генерального прокурора України
Комітет, якщо визнає це за необхідне, може витребувати додаткові матеріали справи. Однак він не проводить дослідження представлених доказів. Комітет може заслухати пояснення осіб, про яких йдеться в клопотанні депутата.
У разі відсутності достатніх доказів щодо обґрунтування подання воно разом з вмотивованим висновком комітету може бути повернуто Генеральному прокурору України з пропозицією подати додаткові обґрунтування. У цьому разі комітет залишає подання без розгляду, доки не надійдуть матеріали або вмотивована відповідь, що вимагаються. Про це Голова Верховної Ради України інформує Верховну Раду України.
Засідання Верховної Ради України, на якому розглядається подання про надання згоди на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, починається інформацією головуючого на засіданні про подання, що надійшло, про проведену роботу і наявність висновку комітету, до компетенції якого входять питання депутатської етики.
Доповідь від імені комітету оголошує його голова або визначений комітетом доповідач. Обговорення питання здійснюється за загальною процедурою.
Рішення про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності депутата приймається поіменним голосуванням у вигляді постанови більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Рішення Верховної Ради з цього питання не переглядаються.
Якщо у поданні до Верховної Ради України міститься прохання надати не лише згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, але й з огляду на ст. 80 Конституції згоду на арешт чи затримання народного депутата України, Верховна Рада України одночасно вирішує і це питання.
У коментованій статті Конституції положення про затримання і арешт не виокремлюється лише як кримінально-процесуальні запобіжні заходи. Оскільки затримання як адміністративно-процесуальний захід, а арешт як вид адміністративного стягнення обмежують право на свободу та особисту недоторканність народного депутата України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 12-рп від 26 червня 2003 р. дійшов висновку, що адміністративне затримання та адміністративний арешт охоплюються ч. З ст. 80 Конституції України і не можуть бути застосовані без згоди Верховної Ради України.
При цьому затримання чи арешт народного депутата України можливі за згодою Верховної Ради України незалежно від наявності її згоди на притягнення цього народного депутата України до кримінальної відповідальності.
Народний депутат України не бере участі в голосуванні, якщо Верховна Рада України приймає окреме рішення щодо нього персонально. Про прийняту постанову Верховна Рада України негайно інформує Генерального прокурора України або Голову Верховного Суду України.
