Стаття 8. Аналогія

1. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання ци­вільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права)

1. До предмета цивільно-правового регулювання входять різноманітні суспільні відносини майнового та немайнового характеру. Вони забезпечують задоволення численних потреб громадян, їх об'єднань, суспільства в цілому і є проявом, як правило, правомірної діяльності. Водночас, незважаючи на пос­тійне зростання масиву цивільного законодавства, об'єктивно залишається мож­ливість виникнення таких відносин, які належать до цивільно-правових за свої­ми конститутивними ознаками (притаманність їм рис юридичної рівності суб'єктів, майнова та організаційна автономія, вільне волевиявлення учасників), але не врегульованих актами цивільного законодавства. Такі випадки називаються прогалинами в праві. Однак в силу ст. 11 ЦК цивільні права і обов'язки, що виникають із дій осіб, хоча і не передбачених актами цивільного законодав­ства, але таких, що не суперечать йому, підпадають під дію норм цивільного за­конодавства і регулюються за аналогією.

2. Коментована стаття визначає загальні правила застосування механізму аналогії в регулюванні цивільно-правових відносин.

Застосування аналогії не повинно в цілому суперечити чинному цивільному законодавству. Навпаки аналогія значно розширює його регулятивні можливості і при цьому не руйнує його «ідеологію». Усунення прогалин у цивільно-право­вому регулюванні здійснюється за допомогою аналогії закону та аналогії права.

3. Частина 1 цієї статті передбачає, що в разі необхідності врегулювати цивільні відносини, не врегульовані актами цивільного законодавства або дого­вором, слід керуватися правовими нормами ЦК або інших актів цивільного за­конодавства, які підходять до регулювання «прогалинних» відносин. В іншому випадку використання механізму аналогії закону стає неможливим.

Частина 2 коментованої статті містить правило щодо аналоги права, яке пе­редбачає застосування до не врегульованих актами цивільного законодавства чи договором відносин, які за своєю природою є цивільно-правовими, основних засад (принципів) цивільного законодавства.

Звертає увагу те, що за загальним правилом в порядку аналогії закону по­винна використовуватися норма, що міститься в акті саме цивільного законо­давства, а не іншої галузі.

Застосування механізму аналогії закону не є процесом правотворчості. Це передусім індивідуальний спосіб усунення прогалини права.

Шляхом застосування аналогії права можуть бути усунені будь-які прогали­ни в регулюванні цивільних правовідносин. В цьому процесі принципи цивіль­ного законодавства набувають важливого практичного значення. Процес ци­вільного правозастосування стає більш гнучким і ефективним, будь-яке цивіль­не право набуває ознак формальної врегульованості і захищеності.

4. Однак на практиці буває дуже важко, а частіше за все неможливо відшука­ти у масиві цивільного законодавства норму. Принагідно зазначити, що, хоча це прямо не закріплено у коментованій статті, але при усуненні прогалини в регу­люванні відносин, не врегульованих нормами цивільного законодавства, як вип­ливає із змісту ч. 2 цієї статті, спочатку реалізується механізм аналогії закону, і тільки при неможливості його використання — механізм аналогії права.