Стаття 77. Припинення піклування

1. Піклування припиняється у разі:

1) досягнення фізичною особою повноліття;

2) реєстрації шлюбу неповнолітньої особи;

3) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

4) поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена.

1. Стаття 77 ЦК визначає підстави та порядок припинення піклування. Воно припиняється: у разі набуття неповнолітнім підопічним повної цивільної дієздат­ності, тобто досягнення 18 років (ч. 1 ст. 34 ЦК); у разі реєстрації неповноліт­ньою особою шлюбу (ч. 2 ст. 23 СК; ч. 2 ст. 34 ЦК); у разі надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (ст. 35 ЦК). Факт набуття підопічним по­вної цивільної дієздатності припиняє відносини піклування автоматично, неза­лежно від того, чи винесено органом опіки та піклування або судом рішення про припинення піклування.

2. Підставою припинення піклування над особою, цивільну дієздатність якої обмежено, є рішення суду про поновлення цивільної дієздатності, яке набрало законної сили (ст. 241 ЦПК України від 18 березня 2004 p.).

3. Піклування припиняється також у разі смерті піклувальника. Орган опі­ки та піклування призначає підопічному нового піклувальника або обирає іншу форму влаштування підопічного (для неповнолітньої особи це може бути уси­новлення, патронат, прийомна сім'я, дитячий будинок сімейного типу, школа-інтернат; для особи, дієздатність якої обмежена, — психоневрологічний диспан­сер, інші заклади охорони здоров'я або соціального захисту населення). Підста­вою припинення піклування є також смерть підопічного.

4. Піклування може бути припинено у формі звільнення піклувальника від повноважень відповідно до ст. 75 ЦК (див. коментар до неї).