Стаття 77. Чергові вибори до В Р України відбуваються ...

Published by Консультант on Сб, 03/21/2009 - 08:45

 

Стаття 77.Чергові вибори до Верховної Ради України відбу­ваються в останню неділю березня четвертого року повноважень Верховної Ради України.
Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.
Порядок проведення виборів народних депутатів України вста­новлюється законом.
У коментованій статті визначено загальні умови щодо прове­дення чергових і позачергових виборів до Верховної Ради Украї­ни, а також правову форму порядку їх проведення.
У частині 1 статті визначено умови проведення чергових ви­борів до Верховної Ради України і встановлено дату (день) їх про­ведення. Подібна фіксація дати виборів характерна насамперед для президентських республік, де глава держави не уповноваже­ний розпускати парламент і не має навіть формального відношення до проведення парламентських виборів. У країнах з іншими формами державного правління саме глава держави звичайно уповноважений призначати чергові і позачергові вибори.
Частиною 2 коментованої статті визначено загальні умови щодо проведення позачергових виборів до Верховної Ради Украї­ни. Такі вибори призначає Президент України, і його відповідне повноваження має характер обов'язку, а не права. Вказаний ха­рактер повноваження Президента України призначати вибори непрямо засвідчує те, що акт, виданий на його реалізацію, не по­требує скріплення відповідно до ч. 4 ст. 106 Конституції України. З урахуванням природи і сутності парламентських виборів відпо­відний акт Президента України є указом. Таку ж форму повинен мати акт про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.
Умова проведення дострокових виборів до Верховної Ради України у період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень парламенту поперед­нього скликання є загалом об'єктивною, а сам відповідний підхід — загальноприйнятим. Проте така умова спричиняє фактичну відсутність протягом зазначеного періоду уповноваженого скла­ду Верховної Ради України. З іншого боку, підготовка парламент­ських виборів потребує значних організаційних зусиль і тому є тривалою у часі. До того ж тим, хто балотується на виборах, по­трібен час для проведення виборчої кампанії. Тому конституції звичайно встановлюють певні строки для підготовки та проведен­ня як чергових, так і позачергових виборів (як правило, від одного до трьох місяців). Відлік цих строків розпочинається з різних дат: з дня закінчення строку повноважень парламенту попереднього скликання, з дня прийняття рішення про дострокове припинен­ня його повноважень, з дня проголошення нових парламентсь­ких виборів тощо.
Коментоване положення Конституції України передбачає. що позачергові вибори проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повнова­жень Верховної Ради України. Це означає, що, по-перше, дату позачергових виборів призначає саме Президент України. По-друге, ця дата може бути визначена в межах відповідного періо­ду, але має бути реальною. В даному випадку шістдесятий день після дати опублікування рішення про дострокове припинення
повноважень Верховної Ради є не лише «верхньою межею» заз­наченого періоду, а й орієнтиром для визначення конкретної дати виборів. По-третє, відлік строку (період) для визначення дати позачергових виборів розпочинається з дня офіційного опубліку­вання указа Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.
Фіксація дати чергових виборів до Верховної Ради України та а чотирирічна циклічність спричиняють труднощі при встанов­ленні строку повноважень парламенту, сформованого за результа­тами позачергових виборів. Зокрема, така складність виникає за умов дострокового припинення повноважень Верховної Ради Ук­раїни. Конституція України не містить застереження щодо закін­чення строку повноважень Верховної Ради України, сформованої за результатами позачергових виборів, у конституційно визначе­ний строк повноважень її попереднього складу. На день наступних чергових виборів строк, на який за результатами позачергових ви­борів обрані народні депутати України, може не дорівнювати виз­наченим в ч. 1 ст. 76 Конституції України чотирьом рокам.
У частині 3 коментованої статті визначено правову форму встановлення порядку проведення виборів народних депутатів України, якою є закон. Законодавче регулювання виборів є за­гальноприйнятим явищем. Підзаконні акти, прийняті з відпові­дних питань, можуть відігравати лише допоміжну роль, а самі ці акти мають бути видані на основі Конституції та законів про ви­бори та на їх виконання. Віднесеність сфери організації і поряд­ку проведення виборів до регулювання виключно законами зафіксована п. 20 ч. 1 ст. 92 Конституції України.
У Конституції України, на відміну від основних законів ряду інших держав, не визначено, за якою виборчою системою прово­дяться парламентські вибори. За чинним Законом України від 18 жовтня 2001 р. «Про вибори народних депутатів України» вста­новлено так звану змішану (мажоритарно-пропорційну) вибор­чу систему.
В основу мажоритаризму на виборах до Верховної Ради Ук­раїни покладено принцип відносної більшості, коли обраним визнається той кандидат, який отримав більше голосів, ніж кож­ний окремий його конкурент, хоча це може становити менше половини голосів, поданих в окрузі. В такий спосіб обирається половина складу Верховної Ради України. Інша половина обирається на засадах пропорціоналізму. В основу пропорціоналізму на відповідних виборах покладено принцип так званих пар­тійних виборів у багатомандатному (поліномінальному) загально­національному окрузі, коли депутатські мандати розподіляються між політичними партіями (блоками) відповідно до кількості поданих за них голосів виборців у масштабах усієї держави. При цьому застосовується так зване правило зв'язаних списків: поря­док розташування кандидатів у списку визначає сама політична партія, а виборець голосує лише за список у цілому. Такий поря­док визначення списку значною мірою зумовлює персоналії об­раних народних депутатів України, їх визначення не лише за во­левиявленням виборців, а і за рішенням партії (блоку), яка фор­мувала відповідний виборчий список.