Стаття 76. Землі енергетичної системи
1. Землями енергетичної системи визнаються землі, надані лід електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача.
2. Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
3. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.
Землі енергетичної системи — новий різновид земель спеціального призначення.
Самостійна правова регламентація використання та охорони таких земель пов'язана з формуванням нової галузі економіки України — електроенергетики. Ця галузь забезпечує споживачів електричною чи тепловою енергією, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
Суспільні відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, регулюються Законом України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 р.1
До земель енергетичної системи належать землі, надані під електрогенеруючі об'єкти та під об'єкти транспортування
електроенергії до користувача.
До едектрогенеруючих об'єктів відносяться атомні, теплоні, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інші джерела. Крім зазначених об'єктів, Закон «Про електроенергетику» вживає термін «об'єкт електроенергетики», який означає електричну станцію, електричну підстанцію, електричну мережу, підключені до об'єднаної енергетичної системи України, а також котельну, підключену до магістральної теплової мережі, магістральну теплову мережу. Таким чином, поняття об'єкта електроенергетики ширше за поняття електрогенеруючого об'єкта.
Сукупність електростанцій, електричних і теплових мереж, інших об'єктів електроенергетики, які об'єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної і теплової енергії при централізованому управлінні цим режимом, складає об'єднану енергетичну систему України.
Самостійний правовий статус мають суб'єкти електроенергетики — суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від їх відомчої належності та форм власності, що займаються виробництвом, передачею, постачанням електричної енергії та теплової енергії при централізованому теплопостачанні.
При здійсненні статутної діяльності суб'єкти електроенергетики використовують земельні ділянки. Цільовим призначенням цих ділянок є розміщення електрогенеруючих об'єктів і об'єктів транспортування електроенергії та подальша експлуатація цих об'єктів.
Забудова земель енергетичної системи, тобто проектуванн та будівництво (нове будівництво, розширення, реконструція і технічне переоснащення об'єктів електроенергетик здійснюється відповідними суб'єктами на основі законодавства про будівництво, зокрема Закону України «Про основи містобудування».
У разі спорудження або реконструкції будівель, доріг, мостів, інших об'єктів роботи, пов'язані з упорядкуванням і перенесенням повітряних і підземних електричних мереж, теплових мереж та інших об'єктів електроенергетики, виконуються замовниками будівництва і реконструкції відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та вимог відповідних нормативів і під контролем власників споруд або мереж електроенергетики.
Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Згідно з Законом України «Про електроенергетику» (ст. 6) об'єкти електроенергетики (їх майно) можуть перебувати у різних формах власності. Існують різні шляхи трансформації державної власності на об'єкти електроенергетики, зокрема приватизація цих об'єктів. Однак законодавством передбачено, що деякі об'єкти електроенергетики не можуть бути приватизовані. Перелік об'єктів електроенергетики, які не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
Приватизація об'єкта нерухомості, розташованого на землях несільськогосподарського призначення, створює можливість для приватизації відповідної земельної ділянки. Це повною мірою стосується і земель електроенергетики, які таким шляхом можуть трансформуватися у приватну власність.
Не виключена можливість перебування зазначених земель І и комунальній власності. У зв'язку з цим до повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у відносинах із суб'єктами електроенергетики належить погодження питань розміщення на підпорядкованій їм території об'єктів електроенергетики, виходячи з інтересів територіальної громади.
Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони. У цих зонах діють обмеження, передбачені ЗК України щодо використання земель. У межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими Правилами охорони електричних мереж, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р.1
Правилами встановлено, що для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх збереження та дотримання вимог техніки безпеки, крім встановлення охоронних зон, здійснюються заходи, пов'язані з відведенням земельних ділянок, визначенням мінімально допустимих відстаней, а також прокладкою просік у лісових, садових, паркових та інших багаторічних насадженнях.
Метою установлення таких зон є забезпечення нормальних умов експлуатації ліній електропередачі, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, прилеглі землі та інші природні об'єкти.
Охоронні зони електричних мереж встановлюються уздовж: повітряних ліній електропередачі — у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів на певну відстань залежно від напруги; підземних кабельних ліній електропередачі — у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх кабелів на відстань 1 метра тощо.
Мінімально допустимі відстані від електричних мереж до будинків, споруд, дерев та інших зелених насаджень, а також від проводів повітряних ліній електропередачі до земельної і водної поверхні встановлюються нормативними актами Міненерго, погодженими із заінтересованими органами.
В охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв забороняється виконувати будь-які дії, що можуть порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки, а саме: будувати житлові, громадські та дачні будинки, влаштовувати будь-які звалища, розпалювати вогнища, розташовувати автозаправні станції або інші сховища пально-мастильних матеріалів тощо.
У межах цих зон без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають електричні мережі, а також без присутності їх представника забороняється: будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, знесення будівель і споруд; здійснення усіх видів гірничих, землечерпальних, підривних, вантажно-розвантажувальних робіт, вирубання дерев, а також поливання сільськогосподарських культур тощо.
Для забезпечення безпеки населення, що мешкає в районі розташування об'єктів електроенергетики, встановлюються санітарно-захисні зони, розміри та порядок використання яких визначається в нормативних правових актах і проектах цих об'єктів, затверджених у встановленому порядку. Зокрема, для захисту населення від впливу електричного поля встановлюються санітарно-захисні зони повітряних ліній електропередачі напругою 330 кВ і вище.
Усі види господарської діяльності в санітарно-захисних зони х, дозволені режимом їх використання, можуть проводитися тільки за погодженням з власником об'єкта електроенергетики або уповноваженим органом.
Використання об'єктів електроенергетики з метою, що суперечить інтересам безпеки людини і держави, порушує громадський порядок, забороняється.
