Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:
1)  за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;
2)  за особливий характер праці;
3)  в інших випадках, передбачених законодавством.
Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та поря¬док їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.
(Стаття 76 в редакції Закону № 117-XIV (117-14) від 18.09.98)
1. Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів на¬дається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негатив¬ним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів (час¬тина перша ст. 7 Закону України «Про відпустки»). Список ви робництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умо¬вами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну відпустку, затверджено постановою Кабінету Мініст¬рів України № 1290 від 17 листопада 1997 р. (Зібрання законо¬давства України. — 1998. — № 2. — Ст. 66).
2.  Конкретна тривалість відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці встановлюється колективним чи трудо¬вим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах (час¬тина друга ст. 7 Закону України «Про відпустки»).
3.  Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов'яза¬на з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним наван¬таженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здо¬ров'я, — тривалістю до 35 календарних днів (п. 1 частини першої ст. 8 Закону «Про відпустки»).
Список виробництв, робіт, професій і посад, які дають право на зазначену додаткову відпустку, затверджено постановою Ка¬бінету Міністрів України № 1290 від 17 листопада 1997 р. (Зі¬брання законодавства України. — 1998. — № 2. — Ст. 66).
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особ¬ливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором, залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (частина друга ст. 8 Закону «Про відпустки»).
4.  Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається також працівникам з ненормованим робочим днем тривалістю до 7 календарних днів за списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором (п. 2 частини пер-шої ст. 8 Закону «Про відпустки»).
Конкретна тривалість зазначеної додаткової відпустки вста¬новлюється колективним чи трудовим договором, залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (частина друга ст. 8 Закону «Про відпустки»).
5. Додаткова відпустка за ненормований робочий день також надається працівникам, які зайняті у режимі неповного робочого дня.
За практикою, що склалася у минулі роки, тим, хто працював неповний робочий день, додаткова відпустка не надавалась. Проте
при цьому не враховано положення, закріплене частиною третьою ст. 56 Кодексу, відповідно до якої робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу тру¬дових прав працівників. Крім того, додаткова відпустка праців¬никам з ненормованим робочим днем надається не тільки як ком¬пенсація за їх навантаження, а й за особливий характер праці. З урахуванням наведеного колективним договором визначаються списки посад, робіт та професій. Працівнику, посада чи профе¬сія якого передбачена цим списком, встановлюється конкретна тривалість додаткової відпустки в межах до 7 календарних днів.
6.  Затвердивши Списки виробництв, робіт, професій і посад, робота в яких дає право на додаткову відпустку за роботу із шкід¬ливими і важкими умовами праці, а також за особливий характер праці окремих категорій працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантажен¬ням або виконується в умовах підвищеного ризику для здоров'я, Кабінет Міністрів встановив, що додаткові відпустки з кількох підстав надаються працівникам, професії та посади яких позна¬чені у Списках позначкою «1» (постанова Кабінету Міністрів України № 1290 від 17 листопада 1997 р. // Зібрання законодав¬ства України. - 1998. - № 2. - Ст. 66).
7.  Крім щорічної основної відпустки, додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці частиною першою ст. 4 Закону «Про відпустки» встановлено також інші додаткові відпустки, передбачені зако-нодавством. Йдеться, зокрема, про додаткові відпустки, які пе¬редбачено для окремих категорій працівників до прийняття За¬кону «Про відпустки»:
— державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка трива¬лістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарних дні за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищу¬вати 15 календарних днів (постанова Кабінету Міністрів України № 250 від 27 квітня 1994 p.);
—  суддям надається щорічна додаткова відпустка, тривалість якої залежить від стажу роботи на посаді судді: при стажі від 10 до 15 років тривалість щорічної додаткової відпустки становить 5 календарних днів; при стажі від 15 до 20 років — 10 календар¬них днів; при стажі 20 років і більше — 15 календарних днів;
—  атестованим працівникам прокуратури надається щорічна додаткова відпустка, тривалість якої залежить від стажу роботи в прокуратурі: при стажі більш як 10 років — 5 календарних днів; при стажі більш як 15 років — 10 календарних днів; при стажі більш як 20 років — 15 календарних днів;
—  громадянам, віднесеним до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, надається додаткова від¬пустка тривалістю 14 робочих днів (16 календарних днів) — (п. 22 ст. 20 і ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист гро¬мадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
8.  За працівниками, які користувались відпусткою більшої тривалості, ніж передбачено Законом «Про відпустки», зберіга¬ються відпустки раніше встановленої тривалості на весь час їх роботи на даному підприємстві, в установі, організації на поса¬дах, професіях, роботах, що давали їм право на цю відпустку (п. 2 постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Зако¬ну України «Про відпустки»» № 505/96 від 15 листопада 1996 р. //Відомості Верховної Ради України. 1997. № 2. Ст. 5).
9.  Статтею 19 Закону України «Про відпустки» передбачено надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей:
—  жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надається до¬даткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних;
—  зазначена відпустка надається за тих самих умов і в тому ж порядку жінці, яка усиновила дитину, батькові, який вихо¬вує дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебу¬вання матері в лікувальному закладі), особі, яка взяла дитину під опіку.