Стаття 73. Землі трубопровідного транспорту
1. До земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів.
2. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.
Серед різновидів транспорту самостійне місце займає трубопровідний транспорт.
Він призначений для транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин із місць їх знаходження, видобутку, виготовлення або зберігання до місць переробки чи споживання, перевантаження та подальшого транспортування. Його систему становлять: магістральний трубопровідний транспорт і промисловий трубопровідний транспорт.
Магістральним трубопроводом є технологічний комплекс, що функціонує як єдина система. До його складу входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживача, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів.
До промислових трубопроводів належать усі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництва, а також нафтогазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газо-, водо-, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільні трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.
Суспільні відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються законами України «Про транспорт», «Про трубопровідний транспорт» та іншими актами законодавства України.
Магістральний трубопровідний транспорт є об'єктом державної власності і має важливе народногосподарське та оборонне значення. Приватизація, а також зміна власності державних підприємств магістрального трубопровідного транспорту забороняється законом.
Щодо промислового трубопровідного транспорту, то зміна його форми власності здійснюється згідно з чинним законодавством.
Функціонування трубопровідного транспорту пов'язане з використанням відповідних земельних ділянок, які належать до земель цього виду транспорту.
Землями трубопровідного транспорту вважаються земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів.
Чинним законодавством встановлено, по-перше, що взаємовідносини суб'єктів, яким передано в управління об'єкти трубопровідного транспорту, лінії електропередач, зв'язку, залізниці, автомобільні дороги та інші комунікації, що проходять в одному технічному коридорі (земельна ділянка, в межах якої прокладено систему трубопроводів і комунікацій) або перетинаються, здійснюються на основі договорів. Цими договорами передбачаються права і обов'язки сторін на проведення спільних заходів, спрямованих на підвищення надійності експлуатації споруд та об'єктів трубопровідного транспорту.
По-друге, місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, власники землі і землекористувачі, що сприяють відведенню земель під об'єкти трубопровідного транспорту, рішення про будівництво яких було прийняте у встановленому порядку, мають пріоритетне право на забезпечення продуктами транспортування.
Діяльність, пов'язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуатацією об'єктів трубопровідного транспорту, здійснюється на підставі спеціального дозволу (ліцензії) і підлягає обов'язковій сертифікації.
Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту зобов'язані забезпечувати відшкодування власникам землі і землекористувачам заподіяної шкоди під час ліквідації аварій і проведення ремонту.
Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, прилеглі землі та інші природні об'єкти встановлюються охоронні зони (ст. 112 ЗК України).
