Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих пра¬цівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу проф¬спілкового комітету підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в час¬тині другій цієї статті.
Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допу¬скається в таких виняткових випадках:
1) для відвернення громадського або стихійного лиха, вироб¬ничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
2) для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна;
3)  для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нор¬мальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;
4)  для виконання невідкладних вантажно-розвантажуваль¬них робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призна-чення.
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповнова¬женого ним органу.
(Стаття 71 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР№ 2240-10від 29.07.81, № 4617-10 від 24.01.83; Законом № 263/95-ВР від 05.07.95)
1. Забороняється залучення до роботи в будь-які з двох вихід¬них днів при п'ятиденному робочому тижні. Правило про забо¬рону залучати працівників у вихідні дні поширюється і на вихід¬ні дні, які надаються працівникам за графіком при режимі підсу¬мованого обліку робочого часу.
2.  Перелік робіт, для виконання яких працівника може бути залучено до роботи у встановлений для нього день щотижневого відпочинку, визначено законодавством. Цей перелік підстав для залучення працівників до роботи у вихідні дні є вичерпним і роз-ширеному тлумаченню не підлягає. Профспілкові комітети зобов'язані не допускати роботи у дні відпочинку, крім передба¬чених законом випадків.
3. Коментована стаття надає право залучати до роботи у вихід¬ний день лише окремих працівників. Власник або уповноваже¬ний ним орган не вправі за своєю ініціативою переносити вихід¬ний день для всього колективу працівників.
Перенесення вихідного дня для всіх працівників підприємств, установ, організацій може бути передбачено в окремих випадках лише на підставі прийнятої спеціальної постанови Кабінету Мі¬ністрів України, зокрема з метою приєднання вихідного дня до святкового або неробочого дня.
4.  Встановлено чіткий порядок залучення працівників до ро¬боти у вихідні дні, згідно з яким вимагається видання відповід¬ного письмового наказу (розпорядження) власника або уповно¬важеного ним органу. Видання такого наказу (розпорядження) дає змогу перевірити законність в кожному конкретному випад¬ку залучення працівників до роботи в дні щотижневого відпо¬чинку, підвищує відповідальність власника або уповноваженого ним органу за суворе дотримання режиму робочого часу і часу відпочинку, а також є важливим доказом при вирішенні трудо¬вих спорів про компенсацію за роботу у вихідні дні.
5.  Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи дер¬жавні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника орга¬ну, в якому вони працюють, з'являтися на службу у вихідні дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства (ст. 20 Закону України «Про державну службу» // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. — Ст. 490).
6.  За будь-яких обставин забороняється залучати до роботи у вихідні дні вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 176 Кодексу), батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) (ст. 186і Кодексу), працівників молодше вісімнадцяти років (ст. 192 Кодексу). Залучення громадян похилого віку до роботи у вихідні дні допускається за їх згодою і за умови, коли це не протипоказано їм за станом здоров'я (ст. 13 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та ін¬ших громадян похилого віку в Україні» // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 4. - Ст. 18).
Стаття 72. Компенсація за роботу у вихідний день
Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сто¬рін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правила¬ми статті 107 цього Кодексу.
(Стаття 72 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 2240-10 від 29.07.81, № 5938-11 від 27.05.88)
1.  У разі залучення певних працівників до роботи у вихідний день власник або уповноважений ним орган зобов'язаний нада¬ти їм інший день відпочинку чи оплатити роботу у вихідний день в подвійному розмірі за правилами обчислення грошової компен-сації, передбаченими ст. 107 Кодексу. Один з цих засобів компен¬сації роботи у вихідний день обирається за згодою сторін.
2.  На відміну від законодавства, що діяло раніше коли інший день відпочинку надавався протягом найближчих двох тижнів, коментована стаття не обмежує надання відгулу будь-яким тер¬міном. Отже, час використання іншого дня відпочинку також залежить від узгодження сторін.
3.  Працівник не вправі самовільно використовувати без погод¬ження з власником або уповноваженим ним органом дні відгу¬лів, оскільки такі дії працівника розцінюються як відсутність на роботі без поважних причин, що може призвести до звільнення за п. 4 ст. 40 Кодексу (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України трудових спо¬рів» № 9 від 6 листопада 1992 p.).
4.  Зайнятим у рослинництві робітникам державних сільсько¬господарських підприємств у разі залучення їх у передбаченому законом порядку в період напружених польових робіт (сівба, до-
гляд за посівами, заготівля кормів, збирання врожаю, оранка зибу) до роботи в установлені за графіком вихідні дні замість них нада¬ються після закінчення кожного такого періоду інші дні відпочин¬ку. В цих випадках дні відпочинку можуть підсумовуватися за період, що не перевищує двох місяців. Причому в разі ненадання робітникам установлених за графіком днів відпочинку протягом, як на той час було визначено законодавством, найближчих двох тижнів їм поряд з наданням інших днів відпочинку провадиться доплата за роботу в дні відпочинку за графіком у встановлених законом розмірах.