Стаття 7. Звичай

1. Цивільні відносини можуть  регулюватися  звичаєм, зокрема звичаєм діло­вого обороту.

Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного зако­нодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

2. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

1. Поряд із нормативно-правовими актами і договором, які займають домі­нуюче положення серед джерел цивільного права, ЦК вперше закріплює звичай як правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері відносин (ч. 1 коментованої статті).

Ознака усталеності підкреслює, що звичай, внаслідок його багаторазового застосування, сприймається у суспільстві або у його значної частини як прави­ло поведінки, якого дотримуються без додаткової формалізації, в тому числі в силу історичних, національних, суспільних традицій.

Для регулювання правовідносин особливого значення набуває звичай діло­вого обороту.

2. Звичай ділового обороту є також усталеним правилом поведінки, яке ши­роко застосовується у певній сфері підприємницької діяльності. Традиційно найбільш поширеними звичаями ділового обороту є звичаї в торгівлі, розрахункових операціях, торговельному мореплавстві тощо. При формуванні торговель­них звичаїв, інших звичаїв ділового обороту важливу роль відіграє як сама пове­дінка учасників відносин, так і судова практика, що визнається і санкціонується державою.

3. За загальним правилом звичай і без його формального закріплення висту­пає джерелом права. Разом з тим він може бути закріплений у відповідному документі. Найбільш поширеними є зібрання торговельних звичаїв, що застосову­ються у міжнародному торговельному обороті.

Одним з найбільш авторитетних зібрань міжнародних торговельних звичаїв є Правила «ІНКОТЕРМС», що уточнюються та редагуються Міжнародною Тор­говельною Палатою у Парижі (ІСС). Кожні десять років Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС переглядаються і затверд­жується їх нова редакція. Нині діє редакція «ІНКОТЕРМС—2000».

Відповідно до Указу Президента України «Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 4 квітня 1994 р. з метою однако­вого тлумачення комерційних термінів суб'єктами підприємницької діяльності на території України було запроваджено при укладенні договорів, в тому числі зовнішньоекономічних, обов'язковість застосування Правил «ІНКОТЕРМС».

4. Звичаї ділового обороту широко застосовуються як джерело правового регулювання зобов'язальних відносин. Так, ст. 526 ЦК передбачає, що зобов'я­зання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відпо­відно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог , що звичайно ставляться . Аналогічні посилання містяться також у статтях 527, 529, 531, 538 ЦК та бага­тьох інших.

5. Звичай, звичаї ділового обороту, ділові узвичаєння можуть розглядатися як джерело правового регулювання цивільних правовідносин перш за все тоді, коли ці відносини не врегульовані цивільно-правовими нормами, а також за умов, якщо ці правила поведінки звичаєвого походження не суперечать договору або актам цивільного законодавства, тобто, коли вони відповідають основним заса­дам цивільного права.