Стаття 7. Особливості регулювання праці деяких категорій працівників
Особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37, 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.
(Стаття 7 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 5938-11 від 27.05.88; Законом № 3694-12 від 15.12.93; Законом № 1356-XIVвід 24.12.99)
1. Ця стаття Кодексу передбачає можливість встановлення особливостей регулювання праці з урахуванням специфіки орга¬нізації виробництва і праці залежно від умов її здійснення. Такі особливості можуть бути викликані природними географічними і геологічними умовами. Так, Законом України «Про статус гір¬ських населених пунктів в Україні» від 15 лютого 1995 р. (Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 9. — Ст. 58) урегульовані особливості праці осіб, які проживають і працюють (навчаються) у гірських населених пунктах, що розташовані у гірській місцевості і мають недостатньо розвинуту сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.
2. Кабінет Міністрів України постановою від 17 листопада 1997 р. затвердив Список виробництв, робіт, цехів, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нерво¬во-емоційним та інтелектуальним навантаженням або викону¬ється в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я.
Робота на виробництвах, зазначених у Списку, дає працівни¬кам низку пільг і переваг. Порядок застосування Списку визна¬чений постановою Кабінету Міністрів України від ЗО січня 1998 р.
3. Особливістю регулювання праці є також умови підвищено¬го ризику для здоров'я. Такі особливості можуть бути викликані шкідливими або важкими умовами праці. Міністерство охорони здоров'я та Міністерство праці і соціальної політики України наказом від 28 січня 1998 р. затвердили показники і критерії умов праці, що мають негативний вплив шкідливих виробничих фак¬торів на здоров'я.
4. Негативний вплив на здоров'я всього населення, в тому числі і працівників, стався внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 р. Основним законодавчим актом, що визначає особливості правового положення осіб, які постраждали від цієї катастрофи, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1991 р. з наступними змінами та доповненнями.
Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділені на чотири категорії. Залежно від категорії пільги по праці полягають у переважному праві залишення на роботі в разі вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, в тому числі в разі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства; встановлення додаткової відпустки; надання відпустки у зручний для працівника час; пільги по пенсійному забезпеченню та ряд інших пільг та переваг.
5. Характер роботи може вимагати певного строку її виконан¬ня, при цьому короткочасного. Для виконання таких трудових обов'язків працівники можуть прийматися на тимчасові роботи.
Тимчасовими вважаються працівники, яких прийнято на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), — до чотирьох місяців.
При оформленні трудового договору з тимчасовими працівниками в наказі чи розпорядженні про прийняття на роботу обов'язково повинно бути зазначено, що даний працівник приймається на тимчасову роботу, або вказано конкретний строк роботи.
Трудовий договір з тимчасовими працівниками вважається продовженим на невизначений строк, якщо вони пропрацювали понад два чи чотири місяці, і жодна з сторін не зажадала припи¬нення трудових відносин.
6. Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються протягом певного періоду року — сезону, що не перевищує шести місяців. Особи, які приймають¬ся на сезонні роботи, мають бути попереджені про це при укладенні трудового договору, про що зазначається в наказі чи роз¬порядженні.
Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 278 від 28 березня 1997 р. До сезонних галузей віднесені лісова промисловість і лісове господарство, торф'яна промисловість, сільське господарство, переробні галузі промисловості, санаторно-курортні галузі і заклади відпочинку. В кожній з цих галузей визначені певні види робіт, що вважаються сезонними. Роботи, які у цьому списку не зазначені, сезонними не вважаються, хоча б вони і виконувались не більше шести місяців.
7. З введенням в дію Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. тимчасовим і сезонним працівникам відпустка надається пропорційно відпрацьованому ними часу. За чинним раніше законодавством тимчасові і сезонні працівники правом на відпустку або її грошову компенсацію не користувалися.
8. Стаття 7 Кодексу передбачає можливість встановлення до¬даткових підстав припинення трудового договору, зокрема, вка¬зуючи на таку підставу припинення трудового договору, як по¬рушення правил прийняття на роботу.
Ця підстава припинення трудового поговору може застосовуватись тоді, коли є відповідна норма, що встановлює порядок прийняття на роботу. Без такої норми сама стаття 7 Кодексу підставою припинення трудового договору бути не може. Так, пунктом 17 постанови РНК УРСР від 4 червня 1933 р. «Про сполучення посад та службу родичів в установах, підприємствах та організаціях усуспільненого сектору» заборонена сумісна служба на одному і тому самому підприємстві, в установі, організації осіб, які перебувають між собою в близькому родстві чи свояцтві, якщо їх служба пов'язана з безпосередньою підпорядкованістю або підконтрольністю одного з них іншому.
Власник відповідно до статті 25і КЗпП України вправі вводити обмеження щодо спільної роботи родичів і свояків на своєму підприємстві, в установі, організації.
На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством. У разі прийняття таких родичів на роботу припинення трудового договору може проводитись у зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу.
9. Постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і ор¬ганізацій» № 245 від 3 квітня 1993 р. введені обмеження на сумі¬сництво (п. 1) і заборона працювати за сумісництвом певним категоріям працівників (п. 4 постанови). При порушенні цього обмеження чи заборони трудовий зговір з цими працівниками може бути припинений у зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу.
10. Молоді спеціалісти, підготовку яких здійснено за державним замовленням, які відповідно до Положення про працевлаш-
тування випускників вищих навчальних закладів навчалися згідно з умовами державного контракту за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 949 від 1 вересня 1997 p., зобов'язані не менше 3-річного строку відпрацювати за направленням на певних підприємствах, в установах, організаціях. Невиконання цього обов'язку і працевлаштування на роботу самостійно без довідки про надання права на самостійне працевлаштування є порушенням правил прийняття на роботу.
11. Припинення трудового договору в зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу в наказі і трудовій книжці повинно бути проведено з посиланням на статтю 7 КЗпП України і на відповідний правовий акт, яким встановлено правила прийняття на роботу певної категорії осіб.

