При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому ти¬жні — один вихідний день.
Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законо¬давством, визначається графіком роботи підприємства, устано¬ви, організації, погодженим з профспілковим комітетом підпри¬ємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися під¬ряд з загальним вихідним днем.
У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на на¬ступний після святкового або неробочого.
(Стаття 67 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4617-10 від 24.01.83: Законами № 35/95-ВР від 27.01.95, № 785/97-ВР від 26.12.97, № 576-X1V(576-14) від 08.04.99)
1.   Вихідний день при шестиденному робочому тижні і два вихідні дні при п'ятиденному робочому тижні становлять щотиж¬невий безперервний відпочинок працівника.
Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні є компенсацією за більшу у відповідному розмірі тривалість кож¬ного з його робочих днів порівняно з шестиденним робочим тиж¬нем.
2.  Загальним вихідним днем, як при шестиденному, так і при п'ятиденному робочому тижні, є неділя.
Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні ви¬значається або безпосередньо законодавством, або встановленим на його підставі власником, за погодженням з профспілковим комітетом, графіком роботи підприємства, установи, організації. При цьому другий вихідний день має надаватися, як правило, підряд із загальним вихідним днем.
3.  Графіки змінності визначають число робочих днів, після яких надаються вихідні дні, порядок їх надання за змінним гра¬фіком почергово кожній групі працівників або для всієї зміни водночас.
4.  При виборі графіків і режиму роботи має бути врахована необхідність надання працівникам, як правило, двох неробочих днів підряд. Це дає можливість найбільш доцільно організувати виробничий процес і відпочинок працівників.
5.  Міністерствам, іншим центральним органам державної ви¬конавчої влади та місцевим державним адміністраціям, місцевим радам та їх органам рекомендовано встановити для працівників апарату вихідні дні у суботу та неділю (постанова Кабінету Мініст¬рів України № 101 від 10 грудня 1993 р. // ЗП України. — 1994. — № 4. - Ст. 94).
6.  У тих випадках, коли день (дні) щотижневого відпочинку припадає на святкові чи неробочі дні, передбачені ст. 73 Кодек¬су, інший вихідний день (дні) переноситься на наступний після святкового або неробочого (частина третя коментованої статті).
7.  Працівники з ненормованим робочим днем звільняються від роботи у дні щотижневого відпочинку на загальних підставах.
8.  Відповідно до Інструкції про службові відрядження в ме¬жах України і за кордон працівники, що перебувають у відряд¬женні, використовують щотижневі дні відпочинку за місцем від¬рядження, а не після повернення з відрядження. Вихідний день у відрядженні працівник використовує на свій розсуд. І хоча він у цей день не працює, він отримує добові, йому компенсуються витрати на житло, як і за весь час перебування у відрядженні.
На працівників, які перебувають у відрядженні, поширюєть¬ся режим робочого часу і часу відпочинку тих підприємств, уста¬нов, організацій, до яких вони відряджені. Замість невикориста¬них днів відпочинку під час відрядження інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.
Якщо працівника спеціально відряджено для роботи у вихід¬ні, святкові чи неробочі дні, компенсація за роботу у ці дні про¬вадиться відповідно до чинного законодавства. У випадку виїзду
у відрядження у вихідний день, за розпорядженням власника, працівнику після повернення з відрядження надається інший день відпочинку в установленому порядку.
9.  Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах та аспірантурі, надаються вільні від роботи дні в порядку, перед¬баченому ст. 218 Кодексу.
10.  Крім надання щотижневих вихідних днів, у встановлених законодавством випадках певним категоріям працівників нада¬ються додаткові вихідні дні. Зокрема, додатковий день відпочин¬ку із збереженням середнього заробітку надається донору після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, у тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні (частина дру¬га ст. 9 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 23. — Ст. 183).