Стаття 66. Землі промисловості
1. До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
2. Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
3. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.
4. Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.
Правовий режим земель промисловості характеризується особливостями, обумовленими їх основним цільовим призначенням.
Землі промислових підприємств, установ і організацій перебувають в управлінні відповідних промислових міністерств і відомств, склад яких у системі управління не є стабільним. Водночас органами управління землями промислових підприємств можуть виступати і непромислові міністерства і відомства. Так, Міністерство культури і мистецтв України має у своєму підпорядкуванні необхідні йому промислові підприємства, які використовують земельні ділянки.
Головне цільове призначення цих земель полягає в тому, що вони є основою для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
Основні, підсобні та допоміжні будівлі і споруди — це об'єкти нерухомого майна, нерозривно пов'язані з відповідними земельними ділянками.
Основними будівлями і спорудами вважаються такі, що визначають призначення використання земельних ділянок, на яких вони розміщені. На одній земельній ділянці можуть бути розташовані декілька основних будівель і споруд, різних за призначенням.
Допоміжні будівлі і споруди виконують функції допоміжного (другорядного) значення у процесі використання відповідної земельної ділянки.
Підсобні будівлі і споруди забезпечують функціонування основних будівель і споруд.
Розміри земельних ділянок, що надаються для потреб промисловості, мають бути всебічно обґрунтованими і мінімально необхідними. Вони визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації.
У зв'язку з тим, що будівництво промислових об'єктів (будівель і споруд) здійснюється, як правило, протягом тривалого періоду, відведення відповідних земельних ділянок здійснюється поетапно з урахуванням черговості будівництва і фактичного освоєння земель.
Внутрішня організація території промислового підприємства визначається проектом будівництва, а в подальшому — потребами його виробничої діяльності.
Земельні права і обов'язки підприємства у цій галузі регулюються актами відомчого управління землекористування промислових підприємств відповідного виду. Однак перелік і зміст прав і обов'язків щодо використання і охорони земельних ділянок має відповідати вимогам, закріпленим у ЗК України.
Стосовно використання земель підприємствами гірничодобувної промисловості законом передбачені деякі особливості, оскільки у цих випадках право користування відповідними земельними ділянками нерозривно пов'язане з правом користування надрами.
Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних із користуванням надрами, здійснюється, по-перше, після оформлення в установленому порядку права користування надрами, по-друге, після відновлення земель згідно з затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.
Згідно зі ст. 18 Кодексу України про надра земельні ділянки для користування надрами надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами чи використання гірничих відводів. Падання спеціальних дозволів (ліцензій) здійснюється після попереднього погодження з відповідною радою питання про падання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.
У Тих випадках, коли підприємство гірничодобувної промисловості уже використовувало земельну ділянку, пов'язану з користуванням надрами, воно зобов'язане відновити відповідну земельну ділянку. Таке відновлення має здійснюватися згідно з затвердженим у встановленому порядку проектом рекультивації земель і у визначені строки.
Користування підприємств гірничодобувної промисловості земельними ділянками, як правило, здійснюється на площі залягання корисних копалин. У зв'язку з цим слід зазначити, що стосовно забудови таких ділянок Кодекс України про надра (ст. 58) встановлює спеціальні вимоги.
Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копа лин, допускається у виняткових випадках лише за погодженням з відповідними територіальними геологічними органами та органами державного гірничого нагляду.
Порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 р. № 33і.
Згідно зі ст. 112 ЗК України для забезпечення нормальних умов експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення негативного впливу на людей та довкілля, прилеглі ділянки та інші природні об'єкти навколо промислових об'єктів створюються охоронні зони.
Крім того, навколо промислових об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови відповідно до ст. 114 ЗК України створюються санітарно-захисні зони.
У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних із постійним перебуванням людей.
Правовий режим земель охоронних та санітарно-захисних зон визначається законодавством України. Створення охоронних та санітарно-захисних зон не позбавляє власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які опинилися у межах цих зон, права власності або користування з обмеженнями, встановленими для цих зон.
