Стаття 63. Призначення опікуна або піклувальника

1. Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.

2. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

3. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

4. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.

5. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

(Стаття 63 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2450-IV від 03.33.2005р.)

1. Для безпосереднього здійснення опіки або піклування судом (ст. 60 ЦК) або органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник, про що виноситься відповідне рішення. Питання про те, кого призначити опікуном чи піклувальником, є дуже важливим, оскільки від нього значною мірою зале­жить доля підопічного та умови, у яких він буде виховуватися і жити. При призна­ченні опіки або піклування суд або орган опіки та піклування перш за все враховують побажання та інтереси підопічних. Тому законодавець передбачає низку ви­мог щодо характеристики особи, яка призначається опікуном чи піклувальником.

2. Відповідно до ч. 2 ст. 63 ЦК опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа, спроможна виконувати свої обов'язки особисто. Опікуном або піклувальником не можуть бути особи, які визнані судом недієздатними або які обмежені судом у дієздатності, оскільки вони самі потребують встановлення над ними опіки чи піклування (статті 58, 59 ЦК).

3. Створення підопічному нормальних умов для виховання і проживання може бути забезпечено лише при добровільному прийнятті особою на себе опікунських (піклувальницьких) обов'язків. Тому відповідно до ч. З ст. 63 ЦК опікунами і піклувальниками призначаються лише такі особи, які особисто у письмовій заяві виявили бажання виконувати ці обов'язки.

4. Здійснення прав підопічної дитини безпосередньо пов'язано з поведінкою її законних представників - опікуна і піклувальника. Саме інтересами дитини обумовлюються ступінь і межі участі опікуна і піклувальника в реалізації прав дитини. Тому ч. 4 ст. 63 ЦК передбачає, що при призначенні опікуна для мало­літньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи вра­ховують бажання підопічних. Дане правило випливає також із змісту положень ч. 1 ст. 12 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифіко­вана постановою Верховної Ради УРСР від 27 лютого 1991 р.). Так, відповідно до неї держави-учасниці Конвенції повинні забезпечити дитині, здатній сфор­мулювати власні погляди, право вільно висловлювати їх з усіх питань, що істот­но стосуються її інтересів. Причому поглядам дитини приділяється належна увага з урахуванням її віку і зрілості. Згідно із ст. 171 СК дитина має право на те, щоб бути вислуханою посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, зок­рема при вирішенні спору щодо її виховання, місця проживання та управління її майном. У ч. 2 ст. 244 СК підкреслюється, що при призначенні дитині опікуна або піклувальника враховується бажання самої дитини. Згода підопічної особи не відноситься до обов'язкових умов призначення опікуна (піклувальника), про­те її бажання у тих випадках, коли це можливо, враховується. Принаймні, слід брати до уваги стосунки, які існують між майбутнім опікуном (піклувальником) і особою, над якою встановлюється опіка чи піклування.

5. Як зазначається у п. 3.2 Правил опіки та піклування, переважне право се­ред кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками однієї і тієї самої дитини, надається: родичам дитини незалежно від місця їх проживання; особам, у сім'ї яких проживає дитина на час, коли стосовно неї виникли підста­ви щодо встановлення опіки чи піклування.

6. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів, якщо цього вимагають її інтереси. Найчастіше потреба призначити кількох опікунів чи піклувальників виникає тоді, коли особа має майно, яке знаходиться не за місцем її постійного проживання, і характер цього майна (наприклад, будинок із земельною ділянкою) вимагає встановлення самостійної опіки. Дії обох опікунів повинні бути узгодженими. Опікун (піклувальник) підопічної особи та опікун над майном підопічної особи керуються виключно інтересами цієї особи.