Стаття 61. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах
1. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
2. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:
а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;
в) влаштування літніх таборів для худоби;
г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;
д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.
3. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
4. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.
Прибережні захисні смуги мають природоохоронне значення, їх встановлення передбачає режим обмеженої господарської діяльності. Обмеження господарської діяльності у прибережних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах здійснюється шляхом:
а) заборони певних видів діяльності;
б) дозволу певних видів діяльності зі спеціальним режимом.
Перелік заборонених видів діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг установлений безпосередньо в ЗК України (п. 2 цієї статті).
Обмеження у використанні земельних ділянок у прибережних захисних смугах відповідно до статей 87—89 ВК України спрямовані на охорону і раціональне використання водного фонду з метою створення сприятливого режиму водоохоронних зон і водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм. На земельних ділянках прибережних захисних смуг, віднесених до території водоохоронних зон, забороняється: використання стійких та сильнодіючих пестицидів, влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.
В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.
Об'єкти, що знаходяться на землях у прибережній захисній смузі і призначені для основної і спеціальної водогосподарської діяльності, наприклад, водозабірна споруда, об'єкти санітарної охорони, об'єкти рятування людей на воді, очисні споруди, технічні пристрої тощо, можуть експлуатуватися в межах встановлених правил, з додержанням земельного і водного законодавства, правил екологічної безпеки, якщо при цьому не порушується режим їх експлуатації. Підприємства, установи та організації, які експлуатують водопідпірні, водопропускні, водозахисні або водозабірні споруди водогосподарських систем, у тому числі розташовані на землях у межах прибережних смуг, зобов'язані дотримуватися встановлених режимів їх роботи та правил експлуатації водних об'єктів (ст. 78 ВК України). Режим використання земельних ділянок у прибережних захисних смугах у процесі експлуатації кожного водного об'єкта встановлюється водогосподарськими органами на підставі правил експлуатації водних об'єктів з урахуванням як екологічних вимог, так і інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів і всіх водокористувачів (ст. 76 ВК України).
Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають установленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг (ст. 89 ВК України). Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон, у тому числі земель прибережних захисних смуг, з урахуванням вимог п. 2 цієї статті ЗК України встановлюється ВК України (ст. 87).
Використання земельних ділянок прибережних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах здійснюється юридичними і фізичними особами з дотриманням правил загального і спеціального водокористування за умови, що ці особи набувають статусу первинних або вторинних водокористувачів.
Господарська діяльність здійснюється юридичними і фізичними особами на засадах спеціального водокористування насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб, у тому числі потреб підприємств.
Здійснення відповідної діяльності в багатьох випадках пов'язане з водокористуванням і необхідністю будівництва для цього на земельних ділянках прибережних смуг окремих виробничих комплексів, споруд, будівель та інших постійних і тимчасових об'єктів. Усі особи, що використовують земельні ділянки в прибережних смугах, незалежно від форм власності на землю певною мірою займаються водогосподарською діяльністю за нормами ВК України.
При цьому режим господарювання визначається, виходячи з вимог щодо забезпечення охорони вод і землі, додержання санітарних правил. Такі вимоги передбачаються земельним, водним, містобудівним законодавством, законодавством про охорону навколишнього природного середовища та іншими нормативними актами. Окремі правила, що стосуються режиму використання земельних ділянок у прибережних захисних смугах, господарювання і водокористування, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Певний вплив на режим господарювання на земельних ділянках прибережних смуг здійснюють місцеві державні організації та виконавчі комітети місцевих рад. Вони зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях. Контроль за створенням прибережних захисних смуг і водоохоронних зон, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється місцевими державними адміністраціями, виконавчими комітетами місцевих рад і державними органами охорони навколишнього природного середовища. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах у межах природоохоронної смуги встановлюється Законом України «Про прикордонні війська України» від 4 листопада 1991 р.1 Згідно з п. 12 ст. 7 цього Закону Прикордонні війська України мають право забороняти сходити на берег і перебувати на березі членам екіпажів іноземних невійськових суден та іншим особам, які перебувають на них і які допустили порушення при плаванні та перебуванні в територіальному морі України, внутрішніх водах України, а також під час стоянки суден у портах України.
Вони мають право обмежувати у випадках, обумовлених обставинами, пов'язаними із забезпеченням охорони державного кордону України, провадження різних робіт на земельних ділянках прикордонної смуги, що належать до прибережних захисних смуг, за винятком робіт на будовах, здійснюваних відповідно до міжнародних договорів України, на будовах державного значення і проведення заходів боротьби із стихійним лихом та особливо небезпечними інфекційними хворобами та в інших випадках, обумовлених обставинами, за умов, погоджених у встановленому порядку.
Згідно з Митним кодексом України в редакції від 11 липня 2002 р.1 земельні ділянки в прибережних захисних смугах можуть належати до митної території, яка має виключну юрисдикцію щодо митної справи. Органи Держкомзему України, інші органи виконавчої влади і місцевого самоврядування, власники земельних ділянок незалежно від форм власності на землю у своїй діяльності взаємодіють з митними органами України з питань використання земельних ділянок у прибережних захисних смугах. При використанні таких земельних ділянок для митної справи митні органи повинні дотримуватися правил і обмежень, що стосуються прибережних захисних смуг, але державні та інші органи, що відповідно до законодавства України причетні до їх виконання, не вправі приймати щодо цих земельних ділянок рішення, прийняття яких входить до компетенції митних органів, чи іншим чином втручатися у діяльність цих органів. Окремі функції митні органи здійснюють спільно або за погодженням з іншими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Так, згідно зі ст. 48 Митного кодексу України, з метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю за товарами та транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон України, проведення певних заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди та порушень митних правил у пунктах пропуску на митному кордоні України, у межах прикордонної смуги на державному кордоні України, у морських і річкових портах, аеропортах, на залізничних станціях, на територіях підприємств, спеціальних митних зон, а також в інших місцях, визначених митними органами, створюються зони митного контролю.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України порядок їх створення визначається Кабінетом Міністрів України. Зони митного контролю в межах пунктів пропуску через державний кордон України створюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
Питання щодо визначення територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земель для містобудівних потреб, у тому числі для житлової і громадської забудови, будівництва виробничих та інших об'єктів, формування містобудівних ансамблів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та оздоровлення населення, вирішуються відповідно до Закону України «Про основи містобудування». Ці правові вимоги стосуються і використання для містобудівних потреб земельних ділянок прибережних захисних смуг.
Виконавчі органи та органи місцевого самоврядування, громадяни і юридичні особи України, а також юридичні та фізичні особи іноземних держав, які є суб'єктами містобудування, при розгляді питань, що стосуються обмежень використання земельних ділянок прибережних захисних смуг, повинні керуватися земельним законодавством. Це обумовлено ст. 20 Закону «Про основи містобудування», у якій передбачено, що регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Обов'язкове додержання обмежень у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах стосується усіх суб'єктів права приватної власності на землю, у тому числі громадян і юридичних осіб України, громадян і юридичних осіб іноземних держав, осіб без громадянства, територіальних громад щодо земель комунальної власності та органів державної влади щодо земель державної форми власності. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють організаційні та контролюючі функції щодо забезпечення додержання законодавства про обмеження використання земельних ділянок прибережних захисних смуг власниками і землекористувачами, всіма громадянами і юридичними особами. Повноваження органів державної влади у сфері земельних відносин, у тому числі розпорядження землями державної власності, організації державного контролю за використанням і охороною земель, установлені цим Кодексом (глави 3, 4) та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері розпорядження землями комунальної власності та здійснення контролю за додержанням земельного та екологічного законодавства, у тому числі щодо додержання обмежень у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг, регулюються Законом України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р.
