Стаття 59. Право на землі водного фонду
1. Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
2. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у
3. Державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.
4. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
5. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля і водні ресурси є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу право власника землі здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користування природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Відповідно до ВК України (ст. 6) води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Ця норма ВК України стосується лише вод, що перебувають у природному стані на відповідних територіях землі. Води, що вилучені з природного стану в процесі господарської діяльності, можуть належати на праві власності громадянам, юридичним особам, територіальним громадам і державі. Вони використовуються у господарській діяльності, для задоволення потреб населення у питній воді, для приготування продуктів харчування, а також можуть бути предметом обігу, купівлі і продажу.
Що стосується земель, зайнятих водними об'єктами, які належать до земель водного фонду, то вони можуть перебувати у приватній, комунальній і державній власності.
Згідно з Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» в редакції від 22 червня 1993 р. (п. З ст. 4) землі водного фонду, що входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств, не можуть передаватися у приватну власність господарств, за винятком невеликих (до 3 гектарів) ділянок водойм.
За коментованою статтею ЗК України громадянам та юридичним особам можуть безоплатно передаватись у власність територіально замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть в установленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
Землі водного фонду можуть належати на праві комунальної власності територіальним громадам. У комунальній власності перебувають землі водного фонду в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки цього фонду за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (ст. 83 ЗК України). При цьому територіальні громади сіл, селищ, міст можуть на договірних засадах об'єднувати належні їм земельні ділянки водного фонду комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюють районні або обласні ради.
У державній власності перебувають усі землі водного фонду, крім земель приватної і комунальної власності. ЗК України встановлено, що не можуть передаватись у комунальну власність земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (п. З ст. 84).
У приватну власність не можуть передаватися землі водного фонду комунальної і державної власності, крім випадків, передбачених статтями 118, 121, 128 ЗК України.
Земельний кодекс не визначає земель водного фонду, які належать до державної чи комунальної власності. Розмежування земель права державної і комунальної власності, в тому числі і водного фонду, буде здійснено на підставі спеціального закону, прийняття якого передбачено Прикінцевими положеннями ЗК України (п. 4 «в»).
Особливості правового режиму земель водного фонду полягають в тому, що за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування землі водного фонду, що належать до державної чи комунальної власності, надаються у постійне користування державним водогосподарським організаціям для цілей, передбачених п. З цієї статті Земельного кодексу.
У ст. 59 ЗК України не передбачене право органів місцевого самоврядування надавати земельні ділянки водного фонду у постійне користування водогосподарським організаціям, заснованим на комунальній власності. Не зазначено і те, що територіальні громади не мають право створювати комунальні водогосподарські організації та передавати їм у постійне користування земельні ділянки водного фонду, що належать до комунальної власності.
Таким чином, у ЗК України з цього приводу є прогалина, яку потрібно врегулювати законом, насамперед шляхом внесення відповідного доповнення до ЗК України.
Обмеження права громадян і юридичних осіб щодо отримання у приватну власність замкнених природних водойм компенсується наданням їм права одержувати із земель водного фонду державної і комунальної власності на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для цілей, передбачених п. 4 статті, що коментується.
Тимчасове користування земельними ділянками водного фонду може застосовуватись, як і для земель інших категорій: короткостроковим терміном — не більше 5 років та довгостроковим — не більше 50 років (ст. 93 ЗК України). Право тимчасового користування земельними ділянками водного фонду оформлюється договорами оренди, в яких визначаються строки, умови і порядок здійснення орендних відносин.
Передбачена цією статтею Земельного кодексу можливість пикористання земельних ділянок водного фонду для рибальства на договірних засадах свідчить про розширення прав власників земельних ділянок водного фонду і землекористувачів. Коло суб'єктів права на використання земельних ділянок водного фонду для рибальства в ЗК України не визначене. Це дає право власникам земельних ділянок вирішувати це питання на свій розсуд, якщо воно не буде вирішене додатково ВК України або іншим законодавчим актом.
