За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу,
так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиж¬день. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хво¬рим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй непов¬ний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
(Стаття 56 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4841-11 від ЗО. 10.87; Законом № 871-12 від 20.03.91)
1.  Встановлення неповного робочого часу дозволено без будь-яких обмежень при досягненні між працівником і власником або уповноваженим ним органом відповідної угоди. Мета цього захо¬ду — залучити на виробництво жінок, зайнятих у домашньому господарстві, інвалідів, пенсіонерів за віком та інших осіб із змен¬шеною працездатністю, а також осіб, що поєднують роботу з навчанням. Робота з неповним робочим часом може застосову¬ватись на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, де власник або уповноважений ним орган ви¬знає це за доцільне в інтересах виробництва.
2.  Насамперед неповний робочий час введено в інтересах жі¬нок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда, вагіт¬них жінок, а також жінок, що доглядають за непрацездатними членами сім'ї. На прохання зазначених працівників власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їм непов¬ний робочий день або неповний робочий тиждень.
3.  Положення, передбачене частиною першою коментованої статті, поширюється на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі і в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів, піклувальників (ст. 186і Кодексу).
4.  Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вста¬новити неповний робочий день або неповний робочий тиждень на прохання інвалідів (Стаття 16 Закону України «Про охорону праці» // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 49. — Ст. 668).
5.  Розрізняють неповний робочий день і неповний робочий тиж¬день. При неповному робочому дні працівник щоденно працює меншу кількість часу, ніж це вимагається за графіком або прави¬лами внутрішнього розпорядку (наприклад, не 8 годин, а 4 чи 6 годин). При неповному робочому тижні замість зменшення три¬валості робочого дня може бути зменшено кількість робочих днів протягом тижня, зокрема, може бути обумовлено про роботу че¬рез день тощо.
Неповний робочий час може становити одночасно зменшен¬ня робочого дня і робочого тижня.
6.  Домовленість про встановлення неповного робочого часу (неповного робочого дня або неповного робочого тижня) може відбутися як при прийнятті на роботу, так і тоді, коли працівник вже працює на підприємстві, в установі, організації на умовах повного робочого дня.
7.  При встановленні неповного робочого дня або неповного робочого тижня відповідно зменшується обсяг трудових обов'яз¬ків та заробітної плати працівника, яка виплачується йому про¬порційно відпрацьованому часу, а при відрядній оплаті — за фак-тичним відробітком. У цьому полягає одна з основних відмін¬ностей неповного робочого дня від скороченого робочого дня, при якому праця, зокрема, неповнолітніх, оплачується в такому самому розмірі, як і праця відповідних категорій працівників при повній тривалості щоденної роботи.
8.  Робота на умовах неповного робочого часу не призводить до будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників: зокре¬ма, не обмежує їх права на щорічну відпустку такої самої трива¬лості, що й при роботі протягом усього робочого часу; не змінює загальновстановленого порядку обчислення трудового стажу; не позбавляє права користуватися вихідними, святковими і неробо¬чими днями відповідно до чинного законодавства тощо.
9.  Неповний робочий час може бути встановлено як без об¬меження строку роботи на умовах неповного робочого часу, так і на певний термін (до досягнення дитиною певного віку, на період навчального року, до поліпшення стану здоров'я тощо).
10.  У трудових книжках, відповідно до Інструкції про поря¬док їх ведення, режим і норма робочого часу не зазначаються. Отже, запис про прийняття на роботу вноситься без уточнення про неповний робочий день чи неповний робочий тиждень.
11. Обов'язкове застосування неповного робочого часу, вста¬новленого для сумісників. Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищу¬вати половини місячної норми робочого часу (Пункт 2 постано¬ви Кабінету Міністрів України № 245 від 3 квітня 1993 р. // ЗП України. — 1993. — № 9. — Ст. 184, з доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1033 від 31 серпня 1996 p.).