Стаття 55. Завдання опіки та піклування

1. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

1. Опіка і піклування є інститутом цивільного права, який охоплює широке коло питань, що пов'язані не лише з цивільним, але й з сімейним законодавством України. До набрання чинності новими ЦК України та СК України норми інституту опіки та піклування були закріплені у КпШС УРСР 1969 р. Новий ЦК регулює загальні питання опіки та піклування: завдання опіки та піклування(ст. 55); коло фізичних осіб, над якими встановлюється опіка чи піклування (статті 58, 59); порядок встановлення опіки та піклування (статті 60—62); при­значення опікуна (піклувальника), їхні права та обов'язки (статті 63—74); при­пинення опіки і піклування (статті 75—77).

Норми про опіку та піклування закріплені також в інших інститутах цивіль­ного права (зокрема: дієздатність фізичної особи, представництво, правочини, зобов'язання, що виникають внаслідок завдання шкоди).

Положення нового СК відображають специфіку опіки та піклування, що вста­новлюються над малолітніми та неповнолітніми особами. Ця специфіка вияв­ляється у самих цілях встановлення опіки (піклування) над дітьми, у правах та обов'язках учасників правовідносин опіки (піклування), а також у порядку вста­новлення та припинення опіки (піклування). У чинному СК визначаються за-зальні засади участі органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інте­ресів (ст. 19); встановлюється система органів, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування (ст. 215); містяться норми про опіку та піклування як правова форма влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування (глава 19). До відносин опіки та піклування над дітьми, які не врегу­льовані сімейним законодавством (ст. 8, ч. З ст. 243, ч. 4 ст. 249, ст. 250, ст. 251 СК), застосовуються норми ЦК.

2. Терміни «опіка та піклування» означають не лише правовий інститут, але й діяльність відповідних органів, опікунів та піклувальників, спрямовану на захист прав і законних інтересів підопічних (осіб, над якими встановлено опіку чи піклування). Опіка та піклування встановлюються у тих випадках, коли фізична особа в

силу неповноліття чи стану здоров'я не має повного обсягу дієздатності і, відповідно, не може самостійно реалізовувати свої права, набувати нові права, захищати  свої права і законні інтереси, а також виконувати покладені на неї обов'язки.

3. Метою встановлення опіки над малолітніми та піклування над неповнолітніми особами є, по-перше, забезпечення їх виховання, і по-друге, захист їх особистих немайнових і майнових прав та інтересів. Метою встановлення опіки (піклування) над повнолітньою особою, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати покладені на неї обов'язки, є захист особистих немайнових і майнових прав та інтересів цієї особи.

Опікуни та піклувальники є законними представниками підопічних, оскіль­ки їхні повноваження випливають в силу прямої вказівки закону. На відносини, які виникають за участю опікуна та піклувальника, поширюються положення глави 17 ЦК «Представництво» (статті 237,238,239,241,242 ЦК). Відповідно до ч. 1 ст. 111 ЦПК України права і охоронювані законом інтереси недієздатних осіб, громадян, які не мають повної дієздатності або які визнані обмежено дієздатними, захищають у суді їх батьки, усиновлювачі, опікуни або піклувальники, які подають до суду документи, що посвідчують їх повноваження.

4. Крім опіки над фізичними особами, ЦК передбачає також опіку над май­ном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме (див. ст. 44 ЦК та коментар до неї), та опіку над майном підопічної осо­би, що знаходиться в іншій місцевості (див. ст. 74 ЦК та коментар до неї).