Стаття 53. Банкрутство фізичної особи—підприємця

1. Фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язаних із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банк­рутом у порядку, встановленому законом.

1. ЦК та ГК передбачають можливість застосування процедури банкрутства лише для фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність. Для інших категорій неплатоспроможних фізичних осіб така процедура не передбачена. Бан­крутством вважається визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кре­диторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Стаття 53 ЦК містить загальні умови визнання підприємця банкрутом: 1) неспроможність боржника через недостатність його майна задовольнити ви­моги кредиторів; 2) підставою до порушення справи про банкрутство можуть бути лише вимоги, які пов'язані з підприємницькою діяльністю. Вимоги, що вип­ливають з особистих зобов'язань, у тому числі про стягнення аліментів, відшко­дування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, а також інші вимоги особистого характеру підставами для порушення справи про банкрутство бути не можуть. Такі вимоги кредитори вправі заявити в процесі провадження у справі про банкрутство.

2. Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам за місцем зна­ходження боржника—підприємця і розглядаються в порядку, передбаченому ГПК та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з урахуванням особливостей, передбачених стаття­ми 47—49 вказаного Закону щодо фізичної особи—підприємця.

Заява про порушення справи про банкрутство може бути подана фізичною особою—підприємцем, який є боржником, або його кредиторами. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги креди­тора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімаль­них розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Вимоги кредиторів задовольняються за рахунок належного підприємцю май­на, на яке може бути звернено стягнення (див. ст. 52 ЦК та коментар до неї) в порядку черговості. Визначено 5 черг, які суттєво відрізняються від порядку чер­говості при банкрутстві юридичних осіб: у першу чергу задовольняються вимо­ги фізичних осіб, перед якими підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров'ю, а також вимоги щодо стягнення аліментів; у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють у підприємця за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди; у третю чергу задовольняються вимоги креди­торів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна підприємця; у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових пла­тежів); у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами. Позачер­гово відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрут­ство фізичної особи-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання фізичної особи—підприємця банкрутом. Вимоги кожної наступ­ної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги. За не­достатністю коштів для повного задоволення усіх вимог однієї черги кошти роз­поділяються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.

3. Після завершення розрахунків за заявленими вимогами підприємець звільняється від виконання усіх зобов'язань як пов'язаних, так і не пов'язаних із підприємницькою діяльністю, незалежно від того були вони заявлені чи ні. Ви­няток становлять вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, стягнення аліментів, а також інші вимоги особис­того характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання фізичної особи—підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання фізичної особи—підприємця банкрутом. Вони можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство відповідно у повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

У зв'язку із проведенням процедури банкрутства державна реєстрація фізич­ної особи як підприємця не скасовується. Особа вправі продовжувати підприє­мницьку діяльність. Проте з метою усунення зловживань з боку боржника зако­ном встановлено п'ятирічний строк з моменту визнання фізичної особи—підприє­мця банкрутом, протягом якого не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за його ініціативою.