Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиж¬день з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погоджен¬ням з профспілковим комітетом підприємства, установи, органі¬зації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).
На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за харак¬тером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиден¬ного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиден-ний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденно¬му робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години. П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлю¬ється власником або уповноваженим ним органом спільно з проф-спілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою.
(Стаття 52 із змінами, внесеними згідно з Указами ЛВР №4617-10 від 24.01.83, Ns 5938-11 від 27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 3610-12 від 17.11.93)
1. Переведення працівників підприємств, установ і організа¬цій на п'ятиденний робочий тиждень (п'ять робочих днів і два вихідних) здійснюється із збереженням встановленої загальної тривалості робочого часу за тиждень. ' 2. При п'ятиденному робочому тижні робота провадиться за графіками, що затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом під¬приємства, установи, організації. Графіки роботи залежно від конкретних організаційно-технічних умов складаються на пев¬ний обліковий період, тобто відрізок часу, в рамках якого повинна бути дотримана в середньому тривалість робочого тижня. При цьому для всіх категорій працівників як з нормальним, так і ско¬роченим робочим днем має забезпечуватися збереження річного балансу їх робочого часу при шестиденному робочому тижні. Тривалість робочої зміни підлітків віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) не повинна перевищувати п'яти годин, а від 16 до 18 років — семи годин.
Графіки роботи доводяться до відома працівників не пізніше як за два тижні до їх запровадження. Переробіток або недоробі-ток нормального робочого часу (обчислений за календарем шес¬тиденного робочого тижня) в окремому місяці не може бути під¬ставою для перегляду графіка, якщо загальний баланс робочого часу відповідає встановленій нормі робочих годин протягом об¬лікового періоду і календарного року.
3.  Оскільки при п'ятиденному робочому тижні тижнева нор¬ма годин розподіляється не на шість, а на п'ять днів, тривалість щоденної роботи (зміни) відповідно збільшується з тим, щоб збе¬регти встановлену законом тривалість робочого часу за тиждень.
4.  Працівникам, зайнятим допоміжним обслуговуванням ос¬новного виробництва (наприклад, тим, що виконують планово-попереджувальний або інший ремонт устаткування), при засто¬суванні графіків п'ятиденного робочого тижня вихідні дні, вихо-дячи з інтересів виробництва, можуть надаватися протягом робочого тижня в ті дні, які не збігаються з днями відпочинку працівників основного виробництва.
5.  Загальна кількість вільних від роботи днів, які надаються працівникам, що успішно навчаються без відриву від виробницт¬ва у вищих навчальних закладах, регламентується статтями 216 і 218 Кодексу.
При п'ятиденному робочому тижні кількість вільних від ро¬боти днів змінюється в залежності від тривалості робочої зміни при збереженні загальної кількості вільних від роботи годин.
6.  Коментована стаття обмежує установленими нормами три¬валість щоденної роботи працівників як з нормальним, так і з скороченим робочим днем. Зокрема, при шестиденному робочо¬му тижні працівники з нормальним робочим днем не можуть працювати більше 7 годин, а працівники з скороченим робочим днем — більше 6 годин при тижневій нормі 36 годин та більше 4 годин при тижневій нормі 24 години. Так само чітко обмежуєть¬ся встановленими нормами тривалість щоденної роботи праців¬ників як з нормальним, так і з скороченим робочим днем при п'ятиденному робочому тижні, що заздалегідь визначається пра¬вилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змін-
ності. Отже, робочий день працівників як з нормальним, так і з скороченим робочим днем є нормованим робочим днем.
У деяких випадках, які становлять виняток із загального пра¬вила, вводиться ненормований робочий день. Але й для цього виду режиму робочого дня важливою ознакою є законодавче закріп¬лення тривалості робочого дня протягом доби, тобто встанов¬лення норм робочого часу. Відмінність ненормованого робочого дня від нормованого полягає в тому, що для працівників з ненор-мованим робочим днем мірою праці поряд із тривалістю робочо¬го часу є також коло й обсяг обов'язків, які покладаються на них (Постанова Ради Міністрів УРСР від 31 серпня 1953 р. // ЗП УРСР. 1953. № 15-16. Ст. 48).
7.  Ненормований робочий день — це особливий режим, при якому працівник в окремих випадках може залишатися на роботі понад встановлену норму робочого часу без спеціального дозво¬лу (на відміну від залучення працівників до надурочних робіт).
8.   Робота понад установлену тривалість робочого часу при режимі нормованого робочого дня (надурочна робота) означає перевищення міри праці, у зв'язку з чим передбачається гарантія додаткової оплати праці. Робота понад установлену тривалість робочого часу при режимі ненормованого робочого дня не озна¬чає перевищення міри праці, оскільки вона визначається колом і обсягом виконуваних обов'язків. У зв'язку з цим і не передба¬чається додаткова оплата перепрацьованого часу. Як компенса¬ція за роботу в надурочний час працівникам з ненормованим робочим днем надається додаткова відпустка тривалістю до 7 ка¬лендарних днів (Стаття 8 Закону України «Про відпустки».
Ненормований робочий день може встановлюватися для осіб адміністративного, управлінського, технічного і господарського персоналу, праця яких не піддається облікові в часі (консульта¬нти, інструктори, агенти тощо); працівників, що розподіляють час для роботи на свій розсуд; працівників, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної три¬валості.
9.  Юридичною підставою для віднесення працівника до кате¬горії осіб з ненормованим робочим днем на підприємствах, в установах, організаціях є списки посад, робіт та професій, ви¬значених колективним договором.
10.  Перебування на роботі понад норму робочого дня без до¬даткової оплати, що допускається при режимі ненормованого робочого дня, не перетворює його в подовжений, оскільки влас¬ник або уповноважений ним орган не має права таке перебуван¬ня запроваджувати постійно для осіб з ненормованим робочим днем, заздалегідь зобов'язуючи їх приходити на роботу раніше або залишати місце роботи пізніше. Лише в тих випадках, коли робота в надурочний час викликана гострою потребою, праців¬ники з ненормованим робочим днем зобов'язані виконувати її без додаткової оплати (Постанова Ради Міністрів УРСР від 31 серпня 1953 р. // ЗП УРСР. - 1953. - № 15-16. - Ст. 48).
11.  Оскільки для працівників з ненормованим робочим днем мірою праці є не тільки тривалість робочого часу, але й коло та обсяг їх трудових обов'язків, власник або уповноважений ним орган повинен у трудовому або колективному договорі, правилах вну¬трішнього розпорядку навести всі основні обов'язки, що станов¬лять обсяг роботи таких працівників. У разі виконання праців¬ником з ненормованим робочим днем робіт, що не зв'язані з його трудовими обов'язками, передбаченими трудовим догово¬ром, колективним договором та правилами внутрішнього трудо¬вого розпорядку, ці роботи оплачуються йому за трудовою уго¬дою як виконання окремих завдань.
12. Як виняток з загального правила, в окремих передбачених законом випадках за роботу працівників в умовах ненормовано¬го робочого дня проводиться доплата. Зокрема, вона встановле¬на для шоферів, що працюють на легкових автомобілях або на інших автомобілях в експедиціях і розвідувальних партіях.
13.  Працівники з ненормованим робочим днем звільняються від роботи в дні щотижневого відпочинку, святкові та неробочі дні на загальних підставах. Отже, їх праця у ці дні підлягає ком¬пенсації згідно зі статтями 72 і 107 Кодексу.