Стаття 52. Цивільно-правова відповідальність фізичної особи — підприємця

1. Фізична особа—підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

2. Фізична особа—підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобо­в'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належати­ме їй при поділі цього майна.

1. У ст. 52 ЦК передбачено лише окремі специфічні риси відповідальності фізичної особи—підприємця. Такі обов'язкові її елементи, як види, підстави та порядок застосування відповідальності у ній не врегульовані і повинні вирішу­ватися, виходячи із загальних норм про цивільно-правову відповідальність.

2. Підприємницька діяльність — це діяльність на власний ризик та особисту майнову відповідальність підприємця. У першу чергу, підприємницький ризик виявляється у вірогідності втрати усього майна, належного фізичній особі, до складу якого згідно із ст. 190 ЦК входять як окремі речі або їх сукупність, так і майнові права та обов'язки. Чинне законодавство України не передбачає відок­ремлення майна, яке використовується підприємцем для здійснення підприєм­ницької діяльності, із загальної маси майна, належного фізичній особі. Тому за рішенням суду стягнення може бути звернено на усе майно боржника, незалеж­но від того використовувалося воно у підприємницькій діяльності чи ні.

Виняток становить лише майно, на яке згідно із законом не може бути звер­нено стягнення. Перелік видів майна, на яке не може бути звернено стягнення, міститься у Додатку до Закону України «Про виконавче провадження». Також стягнення не може бути звернено на доходи, зазначені у ст. 73 вказаного Закону.

3. Звернення стягнення на майно боржника здійснюється у порядку, визна­ченому Законом України «Про виконавче провадження» і полягає в його арешті (опис), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кош­ти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організа­ціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволен­ня вимог позивача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно зверну­ти стягнення в першу чергу.

Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звер­нення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на житловий бу­динок чи квартиру.

Стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається за відсутності у боржника коштів на рахунках у фінансо­вих установах, відсутності чи недостатності майна боржника для повного по­криття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнен­ня періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує двох мінімаль­них розмірів заробітної плати.

4. Відповідно до ст. 52 ЦК стягнення може бути звернено на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, проте лише після виділення такої частки в натурі як за позовом кредитора (ст. 371 ЦК та ст. 73 СК), так і за поданням державного виконавця (ст. 379 ЦПК). Крім того, якщо фізичній особі—підприє­мцю майно належить на праві спільної часткової власності, на частку у праві власності також може бути звернено стягнення у тому ж порядку після виділен­ня частки в натурі (ст. 366 ЦК).