Стаття 50. Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності

1. Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено за­коном, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

2. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умо­ви її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб—підприємців є відкритою.

3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєст­рації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

1. Згідно із ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Підприємницькою вважається самостійна,ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, зазначається у ст. 42 Господарського кодексу України (далі — ГК). Умовами здійснення підприє­мницької діяльності згідно із ст. 50 ЦК України є повна цивільна дієздатність фізичної особи та державна реєстрація. Статтею 128 ГК визначено у загальній формі деякі особливості статусу громадянина як суб'єкта господарювання.

2. Цивільну дієздатність у повному обсязі мають фізичні особи, які досягли 18 років. Фізична особа може набути повної цивільної дієздатності і до досягнення вказаного віку, зокрема, у разі реєстрації шлюбу. Повна цивільна дієздатність виникає у такому випадку автоматично з моменту його реєстрації. Законодавець передбачає можливість надання повної цивільної дієздатності фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, та неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. У цьому випадку необхідне рішення органу опіки і піклування або суду (статті 34 і 35 ЦК). Крім того, фізична особа, яка досягла 16 років, може бути зареєстрована як підприємець за письмовою згодою на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу

опіки та піклування і набуває повної цивільної дієздатності з моменту держав­ної реєстрації як підприємця. Саме з моменту набуття повної цивільної дієздатності вказані особи отримують право на заняття підприємницькою діяльністю.

3. Державна реєстрація фізичної особи—підприємця засвідчує факт набуття нею статусу підприємця. Порядок проведення державної реєстрації передбачений ст. 58 ГК та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців». Така реєстрація проводиться за заявою фізичної особи державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцем проживання фізичної особи—підприємця.

Реєстрація здійснюється за спрощеною процедурою на підставі заяви (реє­страційної картки) за умови подачі ідентифікаційного коду фізичної особи — платника податків та сплати реєстраційного збору. У державній реєстрації може бути відмовлено у випадку некомплектності документів, поданих державному реєстратору, та неповноти відомостей, вказаних у реєстраційній картці. Без­підставну відмову або ухилення від державної реєстрації можна оскаржити до суду. За результатами державної реєстрації видається свідоцтво, яке є основним документом, що підтверджує право фізичної особи на заняття підприємниць­кою діяльністю. Таке свідоцтво є безстроковим. Здійснення підприємницької діяльності без реєстрації тягне адміністративну відповідальність за ст. 164 Ко­дексу України про адміністративні правопорушення далі — КпАП).

Відомості про фізичну особу—підприємця, зазначені у реєстраційній картці, включаються до Єдиного державного реєстру і є відкритими і загальнодоступни­ми, за винятком ідентифікаційних кодів фізичних осіб—платників податків. Упов­новажений орган у 5-денний строк з моменту одержання запиту заінтересованої особи зобов'язаний надати витяг з Єдиного державного реєстру або довідку про наявність або відсутність в ньому інформації, яка запитується. Така інформація вважається достовірною і може бути використана у спорі з третьою особою.

4. Право на заняття підприємницькою діяльністю на території України ма­ють громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Це пра­во може бути обмежене лише у випадках, передбачених Конституцією та зако­нами України. Закон визначає коло громадян, які не вправі бути підприємцями, та встановлює види діяльності, здійснення якої обмежується.

Не допускається здійснення підприємницької діяльності наступними кате­горіями громадян: депутатами, посадовими і службовими особами органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування, посадовими особами органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, органів державної влади та управління, які контролюють діяльність підприємств, нотаріусів (див. ст. 42 Конституції України, закони України «Про державну службу»; «Про міліцію»; «Про прокуратуру» тощо). Крім того, фізичні особи за вчинені правопорушення можуть бути позбавлені права на підприємництво за вироком суду.

Перелік видів підприємницької діяльності, якими не можуть займатися фізичні особи—підприємці, міститься у ст. 4 Закону України «Про підприємництво». Крім того, вони не вправі здійснювати страхову діяльність (ст. 2 Закону України «Про страхування»), банківську діяльність (ст. 6 Закону України «Про банки і банківсь­ку діяльність»), професійну діяльність на фондовому ринку (ст. 16 Закону Ук­раїни «Про цінні папери та фондовий ринок»), діяльність у сфері організації теле­бачення і радіомовлення (ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлен­ня»), космічну діяльність (ст. 1 Закону України «Про космічну діяльність») тощо.

Окремими видами діяльності, передбаченими ст. 9 Закону України «Про ліцен­зування певних видів ліцензійної діяльності», фізична особа—підприємець може займатися лише на підставі ліцензії. Індивідуальні підприємці мають право здійсню­вати торгівельну діяльність, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей, а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг лише з попереднім отриманням торгового патенту у порядку, передбаченому Зако­ном України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Фізичні особи-підприємці вправі надавати фінансові послуги, перелік яких містить ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансо­вих послуг» у випадках, якщо це прямо передбачено законом.

5. Спори за участю фізичної особи-підприємця згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК) підвідомчі господарським судам.

Відповідно, якщо державна реєстрація фізичної особи як підприємця відсутня, спори за участю таких осіб, у тому числі пов'язані із здійсненням ними підприєм­ницької діяльності, підвідомчі судам загальної юрисдикції.

Судова практика, що склалася до прийняття чинного ЦК, виходила з наступ­ного: якщо арбітражним судом (нині — господарським) буде встановлено, що підприємець, який виступає стороною у справі, належить до числа громадян, що відповідно до чинного законодавства не мають права займатися підприємниць­кою діяльністю, або у встановленому законом порядку позбавлені права нею зай­матись (чи певним її видом), або займаються нею без законних підстав, суд ви­знає договір, укладений такою особою, недійсним повністю чи у певній частині (п. 6 листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян» від 23 жовтня 2000 р. № 01-8/556). Із змісту ч. З ст. 50 ЦК випливає, що у разі, якщо підприєм­ницькі договори були укладені до моменту державної реєстрації, але в процесі її здійснення, підстав для визнання їх недійсними в судовому порядку немає. їх можна визнати недійсними на інших правових підставах за ст. 203 ЦК. В усіх інших випадках договори з порушенням порядку здійснення підприємницької діяльності повинні визнаватися недійсними.

6. Фізична особа-підприємець має право вибору форми розрахунків при здійсненні підприємницької діяльності і може здійснювати розрахунки як в го­тівковій, так і в безготівковій формі, за винятком випадків, коли закон в імпера­тивній формі вимагає відкриття розрахунків у банках з метою здійснення окре­мих видів підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» підприємці відкривають у банківських установах рахунки для зберігання грошо­вих коштів і здійснення усіх видів банківських операцій. Порядок відкриття та­ких рахунків регламентується Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постано­вою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492.

У процесі здійснення підприємницької діяльності фізична особа—підприємець має право на використання печатки. Разом з тим чинне законодавство не ставить здійснення підприємницької діяльності у залежність від того, чи реалізував підприє­мець вказане право. Тому, якщо підприємець здійснює діяльність без печатки, немає підстав для застосування щодо нього саме з цієї причини будь-яких заходів примусу.

Печатка фізичної особи—підприємця обов'язково повинна містити іденти­фікаційний код фізичної особи—платника податків. Порядок видачі дозволу на виготовлення печатки передбачений в Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11 січня 1999 р. № 17.