Стаття 49. Акти цивільного стану

1. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізич­ною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її мож­ливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

2. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досяг­нення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження ци­вільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківський прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

3. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її поход­ження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.

4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

(Стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законом України №2710-IV від 23.06.2005р.; №524-Увід 22.12.2006р.)

1. Обсяг цивільних прав та обов'язків фізичної особи, її здатність виступати учасником цивільних відносин пов'язані із багатьма чинниками. Серед найбільш поширених з них є конкретні обставини реальної дійсності.

Коментована стаття містить примірний перелік тих обставин, які визнають­ся актами цивільного стану. Ними можуть бути дії (наприклад, укладення чи розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені) та події (наприклад, народження, досягнення відповідного віку, смерть).

2. Окремі акти цивільного стану підлягають державній реєстрації. Вона вста­новляється з метою охорони майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб, а також в інтересах держави.

Вимога щодо державної реєстрації поширюється не на усі акти цивільного ста­ну, передбачені у ч. 2 ст. 49 ЦК. Державній реєстрації підлягають: народження фізич­ної особи та її походження, громадянство, шлюб та його розірвання, зміна імені та смерть фізичної особи. Інші акти цивільного стану державної реєстрації не потребують. Вони започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її мож­ливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків без їх державної реєстрації.

На бажання усиновлювача державний орган реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду видає свідоцтво про усиновлення (Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені наказом Мін'юсту України від 22 листопада 2007 р. N° 52/5, у редакції наказу Мін'юсту України від 18 листопада 2003 р. № 140/5).

До актів цивільного стану Законом України від 23 червня 2005 року «Про знесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України» віднесено позбав­лення та поновлення батьківських прав. Тому відповідно до ст. 164 С К такі рішен­ня суду після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реє­страції актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Інші акти цивільного стану фіксуються за допомогою інших способів, вста­новлених законом. Наприклад, визнання особи недієздатною чи обмеженою у цивільній дієздатності відбувається у зв'язку із набранням рішенням суду за­конної сили. Інвалідність, під якою розуміється соціальна недостатність (деза­даптація) внаслідок обмеження можливостей людини, викликаного порушен­ням стану її здоров'я, стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги (п. 1 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 7 квітня 2004 р. № 183), встановлюється у порядку, визначеному Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Інвалідність у повнолітніх осіб встановлюється шляхом експертного обстеження медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК), підпорядкованими Республікансь­кому в АРК, обласним та міським у містах Києві та Севастополі центрам (бюро) медико-соціальної експертизи. Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83, медико-соціальна експертиза повинна здійснюватись після повного та всебічного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного стану, професійно-трудового прогнозу, отримання результатів відповідного лікуван­ня, соціально-трудової реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або зворотний характер захворювання.

3. Реєстрація актів цивільного стану відбувається за загальним правилом у порядку, встановленому розділом V КпШС України; Законом України «Про органи реєстрації актів громадянського стану», а також Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні тощо.

Законодавством встановлено, що систему органів реєстрації актів громадянсь­кого стану складають: відділи реєстрації актів громадянського стану Головного управління юстиції Мін'юсту України в Автономній Республіці Крим, облас­них, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції; виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад. Реєстрацію актів громадянського стану громадян України, які проживають за кордоном, проводять консульські установи та дипломатичні представництва України (ст. 2 Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану».

Відділи реєстрації актів громадянського стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції проводять реєстрацію на­родження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, пе­реміни прізвища, імені, по батькові, приймають і розглядають заяви громадян про внесення змін, доповнень, поновлення, а також анулювання записів актів громадянського стану та у встановленому порядку зберігають актові книги. Ви­конавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад проводять реєстрацію народження, смерті, одруження та встановлення батьків­ства. Реєстрацію народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встанов­лення батьківства, зміни прізвища, імені, по батькові громадян України, які про­живають за кордоном, проводять консульські установи і дипломатичні представ­ництва України. Зазначені установи та представництва також приймають і розглядають заяви громадян про внесення змін, доповнень, поновлення та ану­лювання записів актів громадянського стану (ст. 18 цього Закону).

Фіксація акта громадянського стану підтверджується відповідним свідоцтвом. Актові записи, вчинені в органах реєстрації актів громадянського стану, до спрос­тування їх у суді є безспірними доказами посвідчуваних ними актів. Зразки книг реєстрації актів громадянського стану та свідоцтв про реєстрацію актів громадянсь­кого стану затверджуються Кабінетом Міністрів України (статті 158,162 КпШС).

4. Порядок реєстрації актів громадянського стану, внесення до них змін та виправлень помилок, умови, за яких судами розглядаються заяви про встанов­лення неправильності запису в актах громадянського стану, визначаються КпШС, а також Законом України «Про органи реєстрації актів громадянського стану», іншими актами законодавства України. Особливості процедури та по­рядок встановлення неправильностей запису в актах цивільного стану раніше визначалися главою 36 ЦПК УРСР 1963 p., а також постановою Пленуму Вер­ховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильностей в актах громадянського стану» від 7 липня 1995 р. № 12. Ці спра­ви розглядались судом у порядку окремого провадження, однак відповідно де п. 9 «Перехідних та прикінцевих положень» чинного ЦПК у новій редакції вони повинні розглядатися у порядку, встановленому КАС України.