Стаття 48. Обмеження діяльності на землях оздоровчого призначення
1. На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.
2. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони.
3. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.
Землі оздоровчого призначення є об'єктами особливої охорони, тому їх правовий режим базується на певних обмеженнях і заборонах. Створення та розвиток курортів визначається нормами, закріпленими чинним законодавством (статті 7—14 Закону України «Про курорти»); здійснюється державний моніторинг і ведеться кадастр природних територій оздоровчого призначення, що визначено у Порядку створення і ведення державного кадастру територій курортів1. Законодавство (ст. 62 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і п. 1 ст. 48 ЗК України) забороняє на землях оздоровчого призначення діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на лікувальні властивості і санітарний стан території, що підлягає особливій охороні. На курортах забороняється будівництво нових і розширення діючих промислових підприємств та інших об'єктів, не пов'язаних безпосередньо з діяльністю курорту, або таких, що можуть негативно впливати на природні лікувальні фактори. Забороняються всі види будівництва на землях оздоровчого призначення з порушенням містобудівної документації, зокрема, якщо вона не пройшла обов'язкової державної екологічної та санітарно-гігієнічної експертизи. До заборонених видів діяльності на цих землях належить порушення порядку плати за спеціальне використання природних лікувальних факторів, розробка родовищ підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших природних лікувальних ресурсів, гірничих відводів без ліцензій, з порушенням квот тощо (див. глави 2, 4, 6 Кодексу України про надра; статті 12—19 Закону України «Про курорти»).
З метою збереження та охорони природних властивостей лікувальних ресурсів на територіях оздоровчого призначення запроваджується санітарна охорона (статті 27—34 Закону України «Про курорти», статті 93, 104 Водного кодексу України, ст. 53 Лісового кодексу України); встановлюються округи і зони зі спеціальним режимом, зокрема округи гірничо-санітарної охорони — для курортів, які використовують родовища корисних копалин (підземні мінеральні води, грязі тощо).
Округ санітарної охорони — це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. Порядок установлення меж та режиму округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів регулюється нормами ст. 29 Закону України «Про курорти». Так, межі округів санітарної охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України, курортів місцевого значення — відповідно Верховною Радою АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Округ санітарної охорони поділяється на три зони: перша — суворого режиму; друга — зона обмежень; третя — зона спостережень (статті ЗО—33 Закону України «Про курорти»). У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони встановлюється більш суворий режим земельної власності та землекористування та забороняється: передача земельних ділянок суб'єктам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей; користування надрами, не пов'язане з використанням природних лікувальних ресурсів; розорювання земель; улаштування стоянок автомобілів; проведення вирубок земельних насаджень; використання, за деяким винятком, отрутохімікатів та інші дії, що впливають або можуть негативно вплинути на природні лікувальні фактори у межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони.
