Стаття 47. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою

1. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.

Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на не­рухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

1. За своїми правовими наслідками оголошення фізичної особи померлою майже повністю прирівнюється до факту фізичної смерті особи. Внаслідок цього виникають питання з приводу спадкування майна, припиняються відносини,у яких учасником виступала фізична особа, яка судом оголошена померлою, у тому числі довірительні (фідуціарні), пенсійні, аліментні тощо.

2. Відмінність правових наслідків факту смерті фізичної особи та оголошення її померлою полягає у тому, що, зважаючи на запровадження рішенням суду презумпції фізичної смерті особи, припускається, що така фізична особа може з'явитися (ст. 48 ЦК). Тому для забезпечення можливості повернути у первісний або наближений до нього стан майно зниклої безвісти особи її спадкоємці обмежу­ються у праві реалізації повноважень власника, а саме: праві розпорядження у формі відчуження. Така заборона встановлюється тільки щодо майна, яке визна­чене законом як нерухоме. Режим нерухомої речі може бути поширений законом також на інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Він носить стро­ковий характер (ст. 181 ЦК). Цей строк складає п'ять років і обчислюється за за­гальними правилами, встановленими для цивільно-правових строків (глава 18 ЦК). Законом не встановлено конкретного моменту, з якого починається цей строк. Виходячи із аналізу припису правової норми, слід вказувати, що такий строк по­чинається з моменту переходу майна до спадкоємця фізичної особи, яка оголоше­на померлою, відповідно до ст. 1268 ЦК. Під відчуженням як елементом права розпорядження необхідно розуміти будь-які правочини, які спрямовані на пере­дачу права власності на нерухому річ до іншого учасника цивільних відносин.

3. Після набрання законної сили рішенням суду про оголошення фізичної особи померлою воно надсилається відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, — відповідному органу місцевого само­врядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. У разі наяв­ності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення суду надсилається до державного нота­ріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріу­су для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (ст. 249 ЦПК).

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про нотаріат» державний нотаріальний архів у разі одержання від суду рішення про оголошення фізичної особи померлою передає це рішення державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини для вжиття заходів з охорони спадкового майна. Якщо у відповідному населеному пункті немає державної нотаріальної контори, таке рішення передається державним нотаріальним архівом до виконавчого комітету сільської, селищної чи міської ради.

Відповідно до глав 7, 10 Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину одночасно накладає заборону відчуження не­рухомого майна, що належало фізичній особі, яка оголошена померлою. Інфор­мація про накладення заборони на відчуження нерухомого у встановленому за­коном порядку включається до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.