Стаття 44. її, хто працює, мають право на страйк

Published by Консультант on Вс, 03/22/2009 - 13:19

 

Стаття 44.її, хто працює, мають право на страйк для за­хисту своїх економічних і соціальних інтересів.
Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охо­рони здоров'я, прав і свобод інших людей.
Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.
Заборона страйку можлива лише на підставі закону.
 
Відповідно до ст. 17 Закону України від 3 березня 1998 р. „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» страйк — це тимчасове колективне добровільне припинення ро­боти працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудо­вих обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного
підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Страйк застосовується як крайній засіб (коли всі інші можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у зв'язку з відмовою власника або уповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих пра­цівників або уповноваженого ними органу, профспілки, об'єднан­ня профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу.
Страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлік­ту) або власник чи уповноважений ним орган (представник) ухи­ляється від примирних процедур або не виконує угоди, досягну­тої в ході вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (ст. 18 Закону).
Участь у страйку здійснюється виключно на добровільних засадах. Примус до страйку не допускається, рівно як і заборо­няється перешкоджання участі в ньому. Порушення цього прин­ципу, якщо воно здійснюється шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій, є злочином (ст. 174 Кримінального кодексу України).
Заборона страйку регулюється законодавством. Його прове­дення забороняється за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастро­фам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків.
Забороняється проведення страйку працівників (крім техніч­ного та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки та пра­вопорядку. У разі оголошення надзвичайного стану Верховна Рада України або Президент України можуть заборонити прове­дення страйків на строк, що не перевищує одного місяця. По­дальша заборона має бути схвалена спільним актом Верховної Ради України і Президента України. У разі оголошення воєнно­го стану автоматично настає заборона проведення страйків до моменту його відміни.
Хоча Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» встановлює випадки, коли страй­ки визнаються незаконними (оголошені з вимогами про зміну конституційного ладу, державних кордонів та адміністративно-територіального устрою України, а також з вимогами, що порушують права людини; оголошені без додержання найманими - садівниками, профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами положень порядку розгляду колективного трудового спору чи розпочаті з порушенням порядку проведення страйку; які оголошені та/або проводяться під час здійснення примирних процедур), визнати страйк незаконним може тільки суд. Заява власника або уповноваженого ним органу представника) про визнання страйку незаконним розглядається в судовому порядку. Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує учасників страйку прийняти рішення про припинення або відміну оголошеного страйку, а працівників розпочати роботу не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові (особі), що очолює страйк.