Стаття 44. Склад земель природно-заповідного фонду
До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Законом України «Про природно-заповідний фонд України» (див. коментар до ст. 43) визначено одинадцять категорій об'єктів ПЗФ, кожна з яких має особливості правового статусу, порядку організації і функціонування, режиму використання земель природних територій та об'єктів. Крім зазначеного Закону, режим конкретної території ПЗФ визначається ще й положенням про неї, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Природні заповідники — природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються для збереження в природному стані природних комплексів, які мають особливе екологічне, наукове та інше значення.
Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, спеціально призначеними для постійного спостереження за змінами довкілля під впливом антропогенних чинників.
Детальна характеристика складу земель національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків і парків — пам'яток садово-паркового мистецтва передбачена в статтях 20—40 Закону «Про природно-заповідний фонд України».
Оголошення земельних ділянок та визначення природних заповідників, національних природних парків тощо, рішення про створення біосферних заповідників приймає Президент України, а рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення — обласні та міські (міст республіканського підпорядкування) ради.
Порядок надання земельних ділянок і видачі документів на право володіння, користування і розпорядження землями природно-заповідного фонду визначається статтями 20, 122, 123, 125, 126 ЗК України.
Зміна меж, категорії, скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється відповідно до норм глави 22 ЗК України (статті 140—151) та статей 51—53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Території та об'єкти природно-заповідного фонду, які створюються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям та громадянам органами виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
Природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендропарки, зоологічні парки звільняються від сплати земельного податку. Підприємства, установи, організації звільняються від плати за землі, що входять до складу заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ та парків — пам'яток садово-паркового мистецтва. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» для зазначених об'єктів можуть надаватися й інші пільги.
