Стаття 44. Опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме

1. На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсут­ньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.

2. За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над май­ном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути вста­новлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно від­сутньою.

3. Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивіль­них обов’язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.

4. За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати.

5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про виз­нання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної осо­би, місце перебування якої було невідомим.

1. Одним із правових наслідків ухвалення рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою є встановлення опіки над її майном. Особливість такої опі­ки полягає у тому, що вона не особиста, а майнова. Предметом опіки виступає не фізична особа, а майнові інтереси власника майна — особи, яка визнана судом безвісно відсутньою.

На відміну від особистої опіки, опіка над майном особи, яка визнана без­вісно відсутньою, встановлюється нотаріусом за останнім місцем проживання цієї особи у порядку, визначеному законодавством про нотаріат. У ході підго­товки справи до розгляду суд формує доказову базу (встановлює осіб, які мо­жуть дати свідчення, отримує відповідні довідки від різноманітних установ та організацій тощо). Суд може вжити заходів щодо встановлення опіки і над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, якщо вона ще не вста­новлена (ст. 248 ЦПК).

Слід зазначити, що Закон України «Про нотаріат» не визначає підстав та порядок встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме. Вони передбачені розділом 19 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін'юсту України від 3 березня 2004 р. № 20/5. Після здійснення опису належного зниклій особі майна воно передається на зберігання опікунові, на підтвердження чого видається відповідне свідоцтво.

2. Важливим елементом запобіжного заходу для забезпечення майнових інтересів заінтересованих осіб є можливість встановлення опіки над майном відсут­ньої особи ще до вирішення справи про визнання її безвісно відсутньою та ухва­лення відповідного рішення. Закон пов'язує встановлення опіки над майном відсутньої особи із зверненням до суду, тобто після подання заяви про визнання фізичної особи безвісно відсутньою і до ухвалення відповідного рішення.

Правом звернення до суду із вимогою про встановлення опіки над майном відсутньої особи наділені насамперед заінтересовані особи. Вони повинні дове­ди свою матеріально-правову заінтересованість (наприклад, це кредитори відсутньої особи і безгосподарність майна може ускладнити або унеможливити виконання відповідних зобов'язань). Таким правом наділяються також органи опіки та піклування, їх заінтересованість у застосуванні такого заходу може пояснюватися захистом майнових інтересів осіб, щодо яких відсутня особа повин­на виконувати певні обов'язки щодо утримання (неповнолітні, малолітні, особи, над якими встановлена опіка чи піклування, інші особи, які за законом потребують уваги від відсутньої особи).

3. Фізична особа, яка визначена нотаріусом опікуном майна, наділяється повноваженнями щодо захисту майнових інтересів відсутньої особи. Вона повин­на виконувати усі майнові зобов'язання відсутньої особи: приймати виконання надільних обов'язків на користь відсутньої особи, які носять майновий харак­тер ; погашати борги відсутньої особи за рахунок її майна; управляти майном.

Такі повноваження має опікун, призначений нотаріусом, у випадку, коли судом ухвалене рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (ч. І ст. 43 ЦК), а також у разі, коли місце перебування фізичної особи невідоме, до ухвалення рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою (ч. 2 цієї статті

Опіку над майном безвісно відсутньої особи слід визнавати окремим видом представництва (ст.237 ЦК). Опікун здійснює функції щодо підтримання май­на у належному стані, забезпечення існуючих правовідносин, зокрема зобов'я­зальних, за рахунок майна відсутньої особи. Законом не визначено, у чому має полягати управління майном, над яким встановлена опіка. Для цього слід вихо­дити із принципів добросовісності та розумності такої діяльності (ст. З ЦК) Опікун над майном відсутньої особи повинен управляти майном як своїм, тобто виходячи із загальноприйнятих положень добросовісного ставлення до власності. При цьому важливе значення має положення про те, що безгосподарне ставлен­ня до власного майна не може слугувати підставою для звільнення такого опіку­на за неналежне виконання покладених на нього обов'язків.

4. Однією з підстав запровадження інституту безвісної відсутності у цивіль­ному праві є обмеження майнових прав осіб, яких безвісно відсутня особа зобо­в'язана за законом утримувати. Тому на опікуна над майном цієї фізичної особі: покладається обов'язок надавати таке утримання. Воно може відбуватися за за­явою заінтересованих осіб (тих, хто потребує утримання, або їх представників органів опіки та піклування), причому незалежно від того, яким чином встанов­лена опіка над майном (на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи без такого рішення). Надання утримання опікуном тим особам, які не мають на нього права, слід визнавати як перевищення повнова­жень представника із наслідками, що випливають із змісту ст. 241 ЦК.

5. У разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсут­ньою втрачається підстава для встановлення опіки над майном такої особи, а відтак вона припиняється. Для цього відповідне рішення суду після набрання ним за­конної сили надсилається до нотаріуса за місцем встановлення опіки.

Іншою підставою для припинення опіки над майном є поява фізичної особи, місце перебування якої було невідомим. Дана норма поширюється на випадки, коли опіка над майном встановлена до ухвалення рішення суду про визнанню особи безвісно відсутньою (ч. 5 коментованої статті). Поява фізичної особи, щодо якої є ухвалене рішення про визнання її безвісно відсутньою, не є підставою для скасування опіки над майном. Для цього необхідно у порядку, встановленому ст. 45 ЦК та цивільним процесуальним законодавством, звернутися до суду із заявою про скасування рішення про визнання такої особи безвісно відсутньою.

Однією із можливих підстав для припинення опіки над майном є зафіксова­ний у встановленому порядку факт смерті зниклої особи або набрання законної сили рішенням суду про оголошення її померлою (ст. 46 ЦК). У цьому випадку відповідно до п. 183 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін'юсту України від 3 березня 2004р № 20/5, опіка над майном припиняється, а нотаріусом вживаються заходи щодо охорони спадкового майна.