Розірвання трудового договору з ініціативи власника або упо¬вноваженого ним органу без згоди профспілкового органу допус¬кається у випадках:
ліквідації підприємства, установи, організації;
незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;
звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими зако-нодавством;
поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
звільнення працівника, який не є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі, організації;
звільнення з підприємства, установи, організації, де немає профспілкової організації;
звільнення керівника підприємства, установи, організації (фі¬ліалу, представництва, відділення та іншого відокремленого під¬розділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ре¬візійної служби та органів державного контролю за цінами; кері¬вних працівників, які обираються, затверджуються або призна¬чаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організа¬ціями та іншими об'єднаннями громадян;
звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи роз¬крадання (в тому числі дрібне) майна власника, що встановлено вироком суду, що набув чинності, чи постановою органу, до ком-петенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки ро¬зірвання трудового договору з ініціативи власника або уповнова¬женого ним органу без згоди відповідного профспілкового органу.
(Кодекс доповнено статтею 43' згідно із Законом № 2134-12 від 18.02.92; із змінами, внесеними згідно із Законами № 3632-12 від 19.11.93, №3719-12 від 16.12.93, № 6/95-ВР від 19.01.95)
1. Попередня згода профспілкового органу при розірванні тру¬дового договору необхідна лише у тих випадках, коли звільнення з роботи проводиться за ініціативою власника або уповноваженого ним органу (статті 40 та 41 КЗпП). Якщо ж воно проводиться за загальними підставами припинення трудового договору (статті 36 та 37 КЗпП) або за ініціативою самого працівника (статті 38 та 39 КЗпП), то попередня згода профспілкового органу в цих випад¬ках не вимагається. Не вимагається також згода профспілкового комітету при звільненні осіб, які працюють за строковим трудо¬вим договором, тимчасових і сезонних працівників у зв'язку з за¬кінченням строку договору чи сезону. Але коли звільнення про¬водиться до закінчення строку, одержання згоди профспілково¬го органу є обов'язковим. Оскільки відмова працівника від переведення є підставою припинення, а не розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, то згода профспілкового органу в даному випадку не потрібна.
2.  За змістом коментованої статті керівним працівником на¬лежить вважати керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділу та іншого відокремленого під¬розділу), його заступників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, а також гро¬мадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян. При цьому йдеться не про будь-який структурний підрозділ (цех, управління, служба, ферма тощо), а про відокремлений підроз¬діл, який утворюється у спеціально передбаченому порядку (на¬приклад, зазначеному в ст. 7 Закону України «Про підприємс¬тва в Україні»; ч. 2 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. в редакції від 1 квітня 1994 p.).