Стаття 42. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною

1. За заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

2. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Стаття 42 із змінами, внесеними згідно із Законом України №2798-IV від 06.09.2005р.)

1.Ухвалення рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та набрання ним законної сили не означає, що така фізична особа визнана недієздатною назавжди, довіку. Визнання фізичної особи недієздатною можливе лише за наявності встановлених законом підстав (ст. 39 ЦК).

Час, протягом якого фізична особа, визнана недієздатною, обмежується мо­ментом набрання законної сили про це рішенням суду (ст. 40 ЦК) та моментом набрання законної сили рішення суду про поновлення фізичної особи у дієздат­ності.

Обов'язковою підставою для поновлення фізичної особи у дієздатності є не тільки видужання чи значне поліпшення її психічного стану, а саме те, що такі позитивні зміни дозволяють їй усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, при цьому обов'язково повинно бути встановлено, що наявні обидва еле­менти вольової поведінки особи: психічна здатність оцінювати свої дії та психо­соматична здатність керувати ними. При відсутності одного з цих елементів пи­тання про поновлення фізичної особи у дієздатності позитивно вирішити не­можливо.

З приводу поновлення фізичної особи у дієздатності суд відкриває самостійне провадження, в якому як преюдиційний акт розглядається рішення суду про визнання цієї фізичної особи недієздатною.

За загальними правилами цивільного процесуального законодавства, суд, який ухвалив рішення, не вправі його змінити чи скасувати. Однак у зв'язку із специ­фікою справ окремого провадження взагалі та справ про визнання фізичної особи недієздатною зокрема, рішення про визнання фізичної особи недієздатною може бути скасоване. Пояснюється це особливістю повноважень суду при розгляді та­ких справ. У цьому випадку не розглядається питання про наявність чи відсутність підстав для визнання фізичної особи недієздатною, а з'ясовується, чи існують підстави для поновлення такої особи у дієздатності. Суд не переглядає свого влас­ного рішення. У випадку ж виникнення сумніву щодо законності та (або) обґрун­тованості рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною, не постає пи­тання про її поновлення у дієздатності, а відбувається перегляд рішення суду в апеляційному та касаційному порядку чи у зв'язку з винятковими обставинами, передбаченими цивільним процесуальним законодавством.

Коментованою статтею визначається коло заявників, котрі наділені законом правом на звернення до суду із заявою про поновлення фізичної особи у дієздат­ності. Ними є опікун або органи опіки та піклування. Тобто, цивільний закон не визнає права на звернення до суду за особою, яка визнана судом недієздатною. Це правило закріплено у цивільному процесуальному законодавстві (ст. 241 ЦПК).

Одним із наслідків поновлення фізичної особи у дієздатності є припинення опіки над нею у зв'язку з тим, що відпала потреба у застосуванні такого способу подолання недостаючого обсягу цивільної дієздатності.

2. Коментована стаття містить бланкетне посилання на цивільне процесу­альне законодавство щодо підстав поновлення фізичної особи у цивільній дієздатності. Порядок і процедура вирішення цього питання регулюються ст. 241 ЦПК. Обов'язковою умовою у даному випадку є проведення судово-психіатрич­ної експертизи, яка повинна засвідчити значне поліпшення стану здоров'я фізич­ної особи або її видужання (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздат­ним чи недієздатним» № 3 від 28 березня 1972 p.). Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається органу опіки та піклування. Воно є підставок для зняття встановлених над фізичною особою опіки чи піклування.