Стаття 41. Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною

1. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

2. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.

3. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

4. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе Ті опікун (стаття 1184 цього Кодексу).

1. Одним із наслідків визнання фізичної особи недієздатною є встановлення над нею опіки. Опікун повинен відповідати вимогам, що встановлені законом до таких осіб (див. главу 6 ЦК та коментар до неї).

Рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною є підставою для вста­новлення над нею опіки. Відповідно до ст. 60 ЦК встановлення опіки над такою особою здійснюється судом, який безпосередньо й призначає конкретну особу опікуна. Оскільки здійснюється це за поданням органу опіки та піклування, при розгляді справи участь представника органу опіки та піклування є обов'язковою. До суду ним повинен бути поданий висновок, в якому визначається доцільність призначення тієї чи іншої особи опікуном фізичної особи, яка визнана недієздат­ною. Слід визнати неприпустимими випадки ухвалення рішення про визнання фізичної особи недієздатною без призначення опікуна. Після набрання рішенням законної сили його копія надсилається до відповідного органу опіки та піклуван­ня для здійснення контролю за виконанням опікуном своїх обов'язків.

У судовому порядку також вирішується питання про звільнення опікуна від виконання його повноважень та призначення за поданням органу опіки та піклування іншої особи, про що постановляється ухвала (ст. 241 ЦПК).

2. У зв'язку із визнанням фізичної особи недієздатною, вона не вправі вчиняти правочинів, тобто дій, які спрямовані на набуття, зміну або припинення ци­вільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК). При цьому на відміну від малолітньої осо­би, над якою також встановлюється опіка (ст. 31 ЦК), недієздатна фізична особа не має права вчиняти жодних правочинів. Ряд правовідносин у зв'язку із визнан­ням фізичної особи недієздатною взагалі припиняються. Так, згідно із ст. 15 СК сімейний обов'язок особистого немайнового характеру особи, яка визнана судом недієздатною, припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.

У разі вчинення недієздатною фізичною особою правочину без згоди на це опікуна, цей правочин вважається нікчемним. Водночас на вимогу опікуна право­чин, вчинений недієздатною особою, може бути визнаний судом дійсним, якщо буде доведено, що він вчинений на користь недієздатної особи (ст. 226 ЦК).

3. Для того, щоб забезпечити охорону особистих майнових прав фізичної особи,яка визнана судом недієздатною, опікун наділяється повноваженнями щодо вчинення правочинів від імені та в інтересах підопічного, причому як самостійно, так і за попередньою згодою органу опіки та піклування (ст. 71 ЦК). До призначення опікуна над фізичною особою опіку здійснює відповідний орган опіки та піклування (ст. 65 ЦК). Відповідно до статей 14, 15 СК опікун здійснює сімейні права недієздатної особи та виконує майновий обов'язок недієздатної особи за її рахунок.

4. Одним із елементів дієздатності учасника цивільних відносин є деліктоздатність. Для фізичних осіб вона не виникає одночасно із дієздатністю. Особи, які визнані судом недієздатними, вважаються неделіктоздатними, тобто такими, що не можуть нести цивільно-правову відповідальність за завдану шкоду. У цьому випадку безпосередньо опікун зобов'язаний відповідати за шкоду, завда­ну недієздатною фізичною особою, у порядку, встановленому загальними поло­женнями про деліктну відповідальність із врахуванням особливостей, визначе­них ст. 1184 ЦК.