Стаття 40. Усі мають право направляти ... письмові звернення

Published by Консультант on Вс, 03/22/2009 - 13:03

 

Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Коментована стаття закріплює одну з основоположних засад взаємовідносин держави і людини — право звернення з індивіду­альними і колективними письмовими зверненнями.
Конституційний принцип участі громадян в управлінні дер­жавними та громадськими справами знаходить свою реалізацію і в такій важливій формі, як звернення громадян. Конституція гарантує громадянам право направляти як індивідуальні, так і колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Це важлива ознака демократизму конститу­ційного ладу України.
Питання практичної реалізації цього права врегульовані За­коном України від 2 жовтня 1996 р. «Про звернення громадян». За цим Законом громадянам забезпечується право звертатися не лише до органів державної влади і місцевого самоврядування, а й до об'єднань громадян, установ, організацій незалежно від форм власності, до підприємств, засобів масової інформації, до посадових осіб відповідно до їхніх функціональних обов'язків щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних і осо­бистих прав і законних інтересів чи з питань їх порушення.
Закон називає три види звернень громадян — пропозиції (за­уваження), заяви (клопотання), скарги.
Пропозиція — це звернення громадян, в яких надається по­рада, рекомендація відносно діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів всіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання правових за­сад державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави.
Заява — це звернення громадян з проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією і чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного за­конодавства чи про недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів
провадити періодичне звітування керівників центральних органів виконавчої влади, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій перед Президентом України з питань роботи зі зверненнями громадян, а голів районних дер­жавних адміністрацій відповідно — перед головами обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Деталізація правил розгляду звернень громадян здійснюєть­ся у відповідних інструкціях, які стосуються порядку розгляду звернень громадян та їх особистого прийому в конкретних орга­нах і установах.
Особи, що не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають право на звернення, як і громадяни Украї­ни, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. 28 жов­тня 1991 р. для України набув чинності Перший факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. За статтею 1 цього Протоколу Україна визнає компетен­цію Комітету з прав людини, створеного на підставі ч. 4 цього Пакту, приймати і розглядати повідомлення від окремих осіб, які твердять, що вони є жертвами порушень якогось із прав, викла­дених у Пакті про громадянські і політичні права. Відповідно до Протоколу Комітет може визнати неприйнятним повідомлення, що є анонімним або яке, на його думку, являє собою зловживан­ня правом. Комітет не розглядає повідомлень (петицій) від окре­мих осіб, доки не переконається в тому, що: а) це саме питання не розглядається згідно з іншою процедурою міжнародного роз­гляду чи врегулювання; б) особа використала всі доступні націо­нальні засоби правового захисту. Це правило не діє у випадках, коли застосування таких засобів невиправдано затягується.