50.  Не можна звільняти працівника за тривалу непрацездат¬ність і тоді, коли працівник приступив до роботи після хвороби, хоч би він до цього був непрацездатним більш як чотири місяці.
Пункт 5 коментованої статті дає право власнику або уповно¬важеному ним органу звільнити працівника, який тривалий час хворіє, але не зобов'язує його до цього. У кожному конкретному випадку, враховуючи досвід, кваліфікацію і безперервний стаж роботи на даному підприємстві, в установі, організації працівни¬ка, що хворіє, а також можливість його видужання найближчим часом, власник або уповноважений ним орган може зберегти за ним місце роботи або посаду на строк і більший від чотирьох місяців, якщо це не порушує нормальної роботи підприємства, установи, організації.
До відновлення працездатності або встановлення інваліднос¬ті працівнику, навіть звільненому в зв'язку з тривалою непраце¬здатністю, виплачується допомога по тимчасовій непрацездатно¬сті за попереднім місцем роботи.
51. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворю¬ванням, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або визнан¬ня їх у встановленому порядку інвалідами. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи власник зобов'яза¬ний забезпечити відповідно до медичних рекомендацій його пе¬репідготовку і працевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи.
Якщо власник не має можливості працевлаштувати на своєму підприємстві осіб, які частково втратили працездатність, але не стали інвалідами, він зобов'язаний відрахувати цільовим призна¬ченням до Державного фонду соціального страхування на випа¬док безробіття кошти у розмірі середньорічної заробітної плати працівників за кожне нестворене робоче місце для таких осіб. Працевлаштування цих осіб здійснюється державною службою зайнятості населення.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випад¬ком на виробництві або професійним захворюванням зарахову¬ється до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на при¬значення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (час¬тини 6—8 ст. 11 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року).
52.  За особами, які тимчасово втратили працездатність вна¬слідок захворювання на туберкульоз, місце роботи або посада зберігається протягом 12 місяців.
53.  При поновленні на роботі працівника, який раніше вико¬нував цю роботу, новоприйнятий працівник, незалежно від того, на невизначений чи на певний строк укладено з ним трудовий договір, може бути звільнений власником або уповноваженим ним органом на підставі п. 6 коментованої статті.
Але таке звільнення може відбутися лише за умови, що звіль¬нений працівник поновлюється на роботі за рішенням суду або вищестоящим за підлеглістю органом.
54.  Верховний Суд України по одній з конкретних справ за¬значив, що у випадку, коли трудовий договір був припинений на підставі постанови суду про направлення особи до лікувально-трудового профілакторію для примусового лікування, а пізніше ця постанова була скасована в порядку нагляду і при новому розгляді справи підстав для примусового лікування встановлено не було, питання про надання роботи цій особі повинне вирішу-ватись в порядку працевлаштування (Информационный бюлле¬тень Верховного Суда Украины. — 1977. — № 23. — С. 88).
55. У ряді випадків законодавство про працю покладає на влас¬ника або уповноважений ним орган обов'язок працевлаштуван¬ня працівників. У першу чергу це стосується працівників, обра¬них на виборні посади в державних і громадських організаціях.
56.  Звільнення у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, допускається, коли неможливо пе¬ревести новоприйнятого працівника, за його згодою, на іншу ро¬боту. Якщо власник або уповноважений ним орган не вжив заходів щодо переведення працівника, що вивільняється, розірвання тру¬дового договору за даною підставою буде неправильним.
Працівнику, який був звільнений з роботи або посади в зв'яз¬ку з незаконним засудженням або відстороненому від посади че¬рез незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, повинна бути надана попередня посада або інша рівноцінна ро¬бота або посада. Робота надається громадянину не пізніше місяч¬ного строку з дня його звернення, якщо воно зроблено протягом трьох місяців з моменту набуття чинності виправдального виро¬ку або винесення постанови про припинення кримінальної справи
за відсутністю події злочину, за відсутністю в діях складу злочи¬ну або за недоведеністю участі громадянина в скоєнні злочину.
57.  Робота повинна виконуватись працівником у нормально¬му фізичному стані. В нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння працівник не може критично оціню¬вати свої дії, втрачає почуття дозволеного і відповідальності, ви¬никає загроза створення аварійної ситуації та травматизму.
58.  Звільнення працівника за цією підставою може відбутися незалежно від того, у який період робочого часу він появився на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння: на початку роботи, протягом робочого дня чи при його закінченні. Сам факт появи на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного і токсичного сп'яніння є порушенням трудо¬вої дисципліни, незалежно від настання чи відсутності шкідли¬вих наслідків.
59.  Власник або уповноважений ним орган повинен не допу¬скати до роботи працівника, що появився в стані сп'яніння, про¬тягом цього дня або зміни. Однак підставою для звільнення у даному випадку є не відсторонення працівника від роботи, а саме поява на роботі в стані сп'яніння. Тому власник або уповноваже¬ний ним орган вправі розірвати трудовий договір з працівником незалежно від того, чи був він відсторонений від роботи, чи пра¬цював у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'я¬ніння всю зміну.
60. Пленум Верховного Суду України в постанові від 6 листо¬пада 1992 р. роз'яснив судам, що звільнення на підставі п. 7 ко¬ментованої статті є дисциплінарним звільненням, тому воно по¬винно проводитись з додержанням правил і порядку застосуван¬ня дисциплінарних стягнень.
Одночасно Пленум звернув увагу судів на те, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'янін¬ня в будь-який час робочого дня, незалежне від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати тру¬дові обов'язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його загальної тривалості вважається робочим.
Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'я¬ніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і
іншими видами доказів (ст. 27 ЦПК), яким суд має дати відпо¬відну оцінку (п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 9 листопада 1992 p.).
61.  Звільнення за появу на роботі в стані алкогольного, нар¬котичного або токсичного сп'яніння застосовується до праців¬ника незалежно від того, чи притягався він раніше до дисциплі¬нарної відповідальності та чи вживались до нього заходи громад¬ського стягнення. Власник або уповноважений ним орган вправі звільнити працівника за цією підставою і при одноразовому по¬рушенні трудової дисципліни, дотримуючись при цьому порядку і строків накладення дисциплінарних стягнень.
62.  Розкрадання майна власника за місцем роботи також є підставою для розірвання трудового договору з працівником з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Таке звіль¬нення є дисциплінарним, тому воно повинно проводитись із додержанням правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.
63.  Пленум Верховного Суду України в п. 26 постанови від 6 листопада 1992 р. роз'яснив, що відповідно до п. 8 ст. 40 КЗпП власник або уповноважений ним орган вправі розірвати трудо¬вий договір з підстав вчинення працівником за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна, встановленого за вироком суду, що набув чинності, чи постановою органу, до ком¬петенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу, незалежно від того, чи застосовувались до працівників раніше заходи дисциплінар¬ного або громадського стягнення, в робочий чи неробочий час вчинено розкрадання.
За змістом п. 8 коментованої статгі до зазначених у ній випадків вчинення розкрадання майна відноситься як розкрадання його в організації, з якою працівник перебуває у трудових відносинах, так і в організації, в якій він виконує роботу в силу даних трудо¬вих відносин.
Відповідно до ст. 148 КЗпП трудовий договір може бути розір¬ваний з зазначених підстав не пізніше одного місяця з дня набуття чинності вироку суду чи дня прийняття постанови про накла¬дення адміністративного стягнення або заходів громадського впли¬ву за вчинення крадіжки, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
64.  Факт розкрадання майна, таким чином, може бути вста¬новлений за вироком суду, що набув чинності. За цим вироком працівник не обов'язково повинен бути засуджений до такої міри покарання, що перешкоджає йому виконувати обумовлену робо¬ту, як це передбачено пунктом 7 ст. 36 КЗпП. Міра покарання значення для вирішення питання про звільнення працівника не має. Вирок стверджує, що працівником вчинена крадіжка, і саме наявність цього факту є підставою для розірвання трудового до¬говору.
65.  Підтвердженням факту крадіжки може бути також поста¬нова компетентного органу про накладення за це адміністратив¬ного стягнення, рішення трудового колективу та його органів, товариського суду або громадської організації про застосування заходів громадського впливу за встановлений факт розкрадання майна.
При розгляді спору про поновлення на роботі при звільненні за цією підставою суд вправі дати оцінку висновкам трудового колективу, громадської організації про вчинення працівником розкрадання, якщо ці висновки, на думку суду, суперечать зако¬ну або встановленим обставинам.
66.  При звільненні працівників за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з причин, незалежних від них, а саме за скороченням чисельності або штату працівників, при вияв¬ленні невідповідності обійманій посаді або виконуваній роботі і при поновленні на роботі іншого працівника, який раніше вико¬нував цю роботу, власник або уповноважений ним орган пови¬нен запропонувати працівникові переведення на іншу роботу.
Звільнення може бути проведене при відмові працівника від запропонованої роботи або у випадку, коли відсутня можливість переведення на іншу роботу.
67.  Правила про недопустимість звільнення працівника в пе¬ріод тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці стосуються як передбачених статтями 40, 41 Кодексу, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відпо¬відно до чинного законодавства провадиться з ініціативи влас¬ника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на
увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівни¬кам як із збереженням, так і без збереження заробітку.
Розірвання трудового договору з ініціативи власника або упо¬вноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 p.).
68. За ініціативою власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний трудовий договір з тимчасовими і сезон¬ними працівниками. Таке звільнення можливе:
— при зупиненні робіт з причин виробничого характеру або у зв'язку з скороченням робіт на строк більше одного тижня на тимчасових роботах і більше двох тижнів на сезонних роботах;
—  при нез'явленні на роботу тимчасових працівників внаслі¬док тимчасової непрацездатності протягом більше двох тижнів під¬ряд, а сезонних працівників — протягом більше одного місяця.
При трудовому каліцтві або професійному захворюванні міс¬це роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності, але не більше ніж до закінчення строку роботи за договором.