Стаття 39. Визнання фізичної особи недієздатною

1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздат­ною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування.

1. Із змісту коментованої статті випливає, що хронічний, стійкий психічний розлад є підставою для визнання фізичної особи недієздатною, якщо вона внаслідок цього нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. під тяжким психічним розладом розуміють порушення психічної діяльності функціонального характеру (затьмарення свідомості, порушення адаптації та сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), яке позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, оцінювати свій психічний стан і поведінку.

Фізична особа визнається недієздатною лише на підставі рішення суду у порядку, встановленому ЦПК України. Так, суд приймає рішення про визнання фізичної особи недієздатною на підставі висновку судово-психіатричної експертизи (див. коментар до ст. 36 ЦК). Справи про визнання фізичної особи недієздатною розглядаються з обов'язковою участю представника органу опіки та піклування. Фізична особа, щодо якої розглядається справа, викликається в судове засідання, якщо це можливо за станом її здоров'я. Неявка в судове засідання фізичної особи не позбавляє суд права розглянути справу при додержанні вимог, встановлених ст. 169 ЦПК.

Заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана до суду як за життя фізичної особи, так і після її смерті, коли спір виник після смерті цієї особи (ч. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972р 2. Оскільки психічний розлад може змінити відношення людини до життя,до себе і до суспільства, а відповідно і відношення суспільства до людини, законодавець передбачив у Законі України «Про психіатричну допомогу» презумпцію психічного здоров'я, за якою особа не може вважатися психічнохворою, доки не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Тому порушення справи про визнання особи не­дієздатною за недобросовісною заявою без достатньої для цього підстави може завдати їй моральних страждань (див. коментар до ст. 23 ЦК). Законодавець надає право фізичній особі на відшкодування моральної шкоди (див. коментар ст.1167 ЦК), однак за умови відмови суду у задоволенні такої заяви.