Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно,

Published by Консультант on Вс, 03/22/2009 - 13:00

 

Стаття 39.Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про прове­дення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи орга­ни місцевого самоврядування.
Обмеження щодо реалізації цього права може встановлювати­ся судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпе­ки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і сво­бод інших людей.
 
Конституція України відповідно до інтересів громадян, з ме­тою розвитку демократичних засад та укріплення державності гарантує громадянам України право на збори, мітинги, вуличні походи і демонстрації, що є однією з форм безпосередньої демо­кратії. Здійснення цих політичних свобод забезпечується надан­ням окремим громадянам чи їх об'єднанням будинків, вулиць, площ, парків та інших місць для проведення таких заходів. Од­ночасно в ч. І коментованої статті зазначається, що про проведен­ня таких заходів потрібно завчасно сповістити органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. При цьому наголо­шується, що громадяни мають право збиратися мирно і без зброї.
На зборах громадяни вправі розглядати та вирішувати проб­леми політичного, економічного, соціально-культурного харак­теру, питання, пов'язані з обговореннями проектів законодавчих актів, програм соціально-культурного розвитку, інших рішень органів державної влади, в тому числі місцевих органів публічної влади, питання, пов'язані з виборчим процесом, тощо. Таке прав: є однією із конституційних гарантій прав громадян на свободу світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інфор­мації, в цілому на вільний розвиток своєї особистості.
Обмеження щодо реалізації права на збори згідно з ч. 2 комен­тованої статті можуть встановлюватися судом відповідно до зако­ну і лише в інтересах національної безпеки та громадського поряд­ку—з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охоро­ни здоров'я або захисту прав і свобод інших людей. Таким чином при реалізації права на мирні збори мають враховуватися інтере­си національної безпеки та громадського порядку, не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей, оскіль­ки згідно зі ст. 68 Основного Закону України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України.
У зв'язку з цим слід зазначити, шо нині в Україні немає за­кону, який би визначав критерії наявності національних інтересів чи громадської безпеки, терміни «завчасного» сповіщення про намір здійснити відповідні заходи та обов'язок громадян здійсню­вати таке сповіщення через організаторів масових зібрань. Зви­чайно, законом має бути встановлений граничний термін як по­відомлення про намір провести зібрання, так і розгляду таких повідомлень, що дозволить з'ясувати умови проведення масових заходів, які відповідають чинному законодавству, визначитись стосовно заходів охорони правопорядку, прав і свобод громадян, гарантувати право на зібрання зацікавлених осіб.
Конституційний Суд України рішенням у справі щодо завчас­ного сповіщення про мирні збори від 19 квітня 2001 р. зазначив, що згідно з ч. З ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Вони застосовуються безпосеред­ньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні за­кони або інші нормативно-правові акти.
Право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збо­ри, мітинги, походи і демонстрації, закріплене в ст. 39 Консти­туції України, є їх невідчужуваним і непорушним правом, гаран­тованим Основним Законом України.
Завчасне сповіщення відповідних органів про проведення тих чи інших масових зібрань — це строк від дня такого сповіщення до дати проведення масового зібрання.
Тривалість строків завчасного сповіщення має бути в розум­них межах і не повинна обмежувати передбаченого ст. 39 Консти­туції України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Такі строки мають служити гарантією реалізації цього права громадян. Строк завчасного сповіщення має бути достатнім і для того, щоб органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування могли визначитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає закону та в разі потреби згідно з ч. 2 с. 39 Конституції України звернутися до суду для ви­рішення спірних питань.
Конституційний Суд України вирішив, що положення ч. і ст. 39 Конституції України щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про про­ведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в аспекті консти­туційного подання треба розуміти так, що організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведен­ня цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що переду­ють даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати перед­бачене ст. 39 Конституції України право громадян, а також мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відпо­відним органам виконавчої влади чи місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громад­ського порядку, прав і свобод інших людей.
Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з ура­хуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.
Таким чином, порядок проведення зібрань громадян має регу­люватися відповідним законом. Європейська конвенція про захист прав і особистих свобод людини дозволяє встановлювати в націо­нальному законодавстві обмеження щодо проведення масових за­ходів іноземцями та особами без громадянства, а також передбача­ти спеціальний порядок здійснення зібрань громадянами держави.
Водночас слід звернути увагу на те, що у вітчизняній нормотворчій практиці ці питання мали відповідне регулювання. 28 лип­ня 1988 року був прийнятий Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР». (Положення цього Указу в Укра­їні не відмінялись, як і не припинялась його дія якимись право­вими актами.)
Згідно з приписами Указу про проведення зборів, мітингів, вуличного походу чи демонстрації робиться заява у відповідний орган (сповіщення).
Заява про проведення зібрання, мітингу, вуличного походу чи демонстрації подається в письмовій формі не пізніше як за десять днів до призначеної дати їх проведення. В заяві вказується мета, форма, місце проведення заходу чи маршрути руху, час його по­чатку і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена, по-батькові уповноважених (організаторів), місце їх про­живання і роботи (навчання), дата подання заяви.
Орган, що отримав заяву, розглядає її і повідомляє уповнова­женим (організаторам) про прийняте рішення не пізніше ніж за п'ять днів до часу проведення заходу, зазначеного в заяві. При необхідності він вправі запропонувати особам, що звернулися з заявою, інший час і місце проведення заходу та забезпечити не­обхідні умови для проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації.
Збори, мітинги, вуличні походи і демонстрації проводяться згідно з цілями, вказаними в заяві, а також у визначені строки і в обумовленому місці. Визначені й інші правила.
Учасникам забороняється мати при собі зброю, а також спе­ціально підготовлені або пристосовані предмети, що можуть бути використані проти життя і здоров'я людей, для спричинення мате­ріальної шкоди державним, громадським організаціям і громадянам.
Державні і громадські організації, посадові особи, а також громадяни не вправі перешкоджати зборам, мітингам, вуличним походам і демонстраціям, що проводяться з дотриманням вста­новленого порядку.
Відповідний орган забороняє збори, мітинг, вуличний похід або демонстрацію, якщо мета їх проведення суперечить Конституції України або загрожує суспільному порядку і безпеці громадян.
Відповідальність за порушення порядку організації і прове­дення зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій вста­новлена у ст. 185і Кодексу України про адміністративні право­порушення (КУпАП), за створення умов для організації і про­ведення з порушенням встановленого порядку зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій — у ст. 1852 КУпАП. Незакон­не перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій карається згідно зі ст. 340 КК України.