Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або упов¬новажений ним орган письмово за два тижні. У разі коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумов¬лена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість прожи¬вання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнад¬цятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим чле¬ном сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І гру¬пи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним ор¬ган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який про¬сить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звіль-нити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому згідно із законо¬давством не може бути відмовлено в укладенні трудового дого-вору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати тру¬довий договір за власним бажанням, якщо власник або уповно¬важений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
(Стаття 38 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 5584-09від 17.01.80, № 6237-10 від 21.12.83, № 7543-11 від 19.05.89; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 3694-12 від 15.12.93, № 6/95-ВР від 19.01.95 № 1356-X1V від 24.12.99)
1. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи праців¬ника залежить від того, про який трудовий договір йдеться: укла¬дений на невизначений строк чи строковий трудовий договір.
Для розірвання трудового договору, укладеного на невизна¬чений строк, працівник повинен звернутися до власника або уповноваженого ним органу із письмовою заявою, якою поперед¬жує його за два тижні про свій намір припинити трудові відно¬сини.
Порядок розірвання трудового договору, укладеного на пев¬ний строк, з ініціативи працівника регулює ст. 39 цього Кодексу.
2.  Хоча трудовий договір може укладатись і в усній формі, розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, можливе тільки за його письмо¬вою заявою. Не можна визнати правильним звільнення праців¬ника за його ініціативою, якщо про це працівник не подав пись¬мової заяви.
3.  Письмову заяву про звільнення працівник може подати як під час роботи, так і при відсутності на роботі у зв'язку з тимча¬совою непрацездатністю, відпусткою, відрядженням чи з будь-яких інших причин. Важливо лише, щоб власник або уповнова¬жений ним орган своєчасно, за два тижні був письмово повідом¬лений про намір працівника припинити трудові відносини за своєю ініціативою.
4.  Право розірвати трудовий договір за своєю ініціативою в порядку, передбаченому коментованою статтею, належить будь-якому працівнику, незалежно від того, де він працює і яку поса¬ду обіймає.
Забороняється лише звільнення за власним бажанням засуд¬жених до виправних робіт без позбавлення волі без дозволу орга¬нів, які відають виконанням цього виду покарань.
5.  Власник або уповноважений ним орган не має права вима¬гати від працівника вказівки в заяві про причину звільнення з роботи, якщо працівник не посилається на неможливість продов¬жувати роботу і не просить звільнити його до закінчення двоти-жневого строку.
6.  При відсутності у заяві працівника прохання про звільнен¬ня його до закінчення строку попередження, передбаченого ко¬ментованою статтею, розірвання власником або уповноваженим
ним органом трудового договору до настання двотижневого строку суд обгрунтовано визнав незаконним (Радянське право. — 1989. — № 9. - С. 87).
7. Якщо працівник просить про розірвання трудового догово¬ру з певної дати, то при досягненні про це домовленості власник або уповноважений ним орган не має права без згоди працівни¬ка звільнити його після закінчення загального строку поперед¬ження.
8.  Працівник, який досяг пенсійного віку, має право вимага¬ти розірвання з ним трудового договору в строк, про який він просить, і з вказівкою в наказі про те, що він звільнений з робо¬ти у зв'язку з виходом на пенсію за віком.
9. Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду Укра¬їни, у справах про звільнення за ст. 38 КЗпП суди повинні пере¬віряти доводи працівника про те, що власник або уповноваже¬ний ним орган примусили його подати заяву про розірвання тру¬дового договору. Подача заяви працівником з метою уникнути відповідальності за винні дії, не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноваженого ним орга¬ну права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених за¬коном, до закінчення встановленого ст. 38 КЗпП строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.
Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на неви-значений строк, вправі до закінчення строку попередження від¬кликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не провадить¬ся, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведен¬ня з іншого підприємства, установи, організації (частина четверта ст. 24 КЗпП).
Якщо після закінчення строку попередження трудовий дого¬вір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів».
10.  Працівник підлягає поновленню на роботі, якщо він від¬кликав свою заяву про звільнення з роботи за власним бажанням до припинення трудових правовідносин.
11.  Якщо звільнення працівника за власним бажанням було вимушеним, він підлягає поновленню на роботі.
12.  Посилання позивача на вимушеність поданої заяви про звільнення за власним бажанням суд не взяв до уваги, оскільки її було подано з метою уникнення відповідальності за появу на роботі в нетверезому стані і звільнення з цих підстав (Радянське право. - 1988. - № 24. - С 89).
13.  Якщо після закінчення двотижневого строку працівник, який подав заяву про звільнення з роботи, не був фактично зві¬льнений з роботи і не підтвердив свого бажання розірвати трудо¬вий договір, звільнення не може бути законним (Радянське пра¬во. - 1962.- №4.- С 137).
14. Двотижневий строк попередження працівником власника або уповноваженого ним органу про звільнення обчислюється з дня, наступного за днем подачі ним заяви (Информационный бюллетень Верховного Суда УССР. - 1976. - № 18. - С. 45).
15. Обов'язок оформити розірвання трудового договору, укла¬деного на невизначений строк, з ініціативи працівника покладе¬но на власника або уповноважений ним орган.
16.  Оскільки працівник після закінчення двотижневого стро¬ку з дня подачі заяви про звільнення за власним бажанням впра¬ві припинити роботу, трудовий договір вважається розірваним з моменту припинення роботи, а не з дня видання власником або уповноваженим ним органом наказу про звільнення.
17.  При розірванні трудового договору з причин, з якими пов'язано надання певних пільг та переваг, запис про звільнення повинен проводитись із зазначенням цих причин.
18. Сезонні і тимчасові працівники також можуть у будь-який час звільнитися з роботи за власним бажанням, письмово попе¬редивши про це власника або уповноважений ним орган за три дні.