Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в

Published by Консультант on Вс, 03/22/2009 - 12:57

 

Стаття 38.Громадяни мають право брати участь в управ­лінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих рефе­рендумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної вла­ди та органів місцевого самоврядування.
Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
 
Коментована стаття закріплює право громадян України на участь в управлінні державними справами, гарантує їм рівний доступ до державної служби та служби в органах управління.
Участь громадян в управлінні державними справами є одним із найважливіших принципів функціонування державного меха­нізму. У здійсненні функцій управління державними справами громадяни беруть участь шляхом об'єднання в політичні партії і громадські організації та безпосередньо через участь у всеукраїн­ському та місцевих референдумах, виборах до органів державної влади і місцевого самоврядування.
Через свої об'єднання громадяни здійснюють захист прав і свобод, задовольняють політичні, економічні, соціальні, куль­турні та інші інтереси. При цьому ніхто не може бути примуше­ний до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах на належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій (ст. 36 Конституції України).
Суспільна активність громадян виражена в діяльності різних громадських об'єднань, наявність яких відображає різнома­нітність інтересів громадян у реальному житті. В Законі України від 16 червня 1992 р. «Про об'єднання громадян» об'єднання гро­мадян діляться на політичні партії та громадські організації. За організаційно-правовими властивостями вирізняються масові об'єднання громадян (політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, професійні спілки та ін.), органи громадської само­діяльності (дружини по охороні громадського порядку), органи громадського самоврядування (ради мікрорайонів, домові, ву­личні комітети та ін.).
Взаємовідносини держави та об'єднань громадян базуються на правових нормах. Це проявляється в законодавчому закріп­ленні їх правового статусу, наприклад, в законах України від 23 квітня 1991 р. «Про свободу совісті та релігійні організації», віл 15 вересня 1999 р. «Про профспілки» та ін. Для здійснення своєї
діяльності об'єднання громадян наділяються широкими правами. Вони можуть бути учасниками правовідносин, набувати майнові і немайнові права, брати участь у виробленні державної політи­ки та формуванні органів державної влади, проводити масові за­ходи тощо.
У статті 21 Загальної декларації прав людини проголошуєть­ся право кожного брати участь в управлінні своєю державою як безпосередньо, так і через своїх представників, на рівний доступ кожного громадянина до державної служби у своїй країні.
Важливим інститутом безпосередньої демократії, що дозво­ляє реалізувати громадянам право на участь в управлінні держав­ними справами, є референдум — всенародні голосування щодо прийняття законів або внесення до них змін, вирішення інших важливих питань загальнодержавного значення (всеукраїнський референдум) або спосіб прийняття громадянами України, які проживають на території відповідної адміністративно-територі­альної одиниці, рішень з найважливіших питань місцевого зна­чення (місцевий референдум). Порядок підготовки і проведення референдумів регулюється Конституцією України (див. коментар до статей 69, 70, 72—74), Законом України від 3 липня 1991 р. «Про всеукраїнський та місцеві референдуми».
Вибори до органів державної влади та органів місцевого са­моврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосуван­ня. Це означає, що громадяни беруть участь у виборах безпосе­редньо, на рівних правах, їм гарантується вільне волевиявлення. Будь-які прямі або непрямі привілеї чи обмеження виборчих прав громадян України забороняються.
Вибори депутатів є рівними: громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. Кожний виборець на виборах депу­татів має один голос у одномандатному окрузі і один голос — у багатомандатному загальнодержавному окрузі (під час виборів народних депутатів). Виборець може використати свій голос тільки на одній виборчій дільниці. Вибори депутатів є прямими. Громадяни України безпосередньо обирають депутатів шляхом голосування за кандидатів у депутати. Вибори депутатів є вільни­ми. Виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Голосування на виборах депутатів є таємним: контроль за волевиявленням виборців забороняється. Кожний виборець голосує на виборах особисто. Забороняється голосування за інших осіб чи передача виборцем права голосу будь-якій іншій особі (див. коментар до статей 71, 103 та 141).
Державна служба та служба в органах місцевого самовряду­вання, як вид трудової діяльності, відображає факт суспільного поділу праці, різноманітність її видів.
Державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, що обіймають посади в державних органах та їх апараті, викону­ють завдання і функції держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Служба в органах місцевого самоврядування — це також про­фесійна, на постійній основі діяльність громадян України, які обіймають посади в органах місцевого самоврядування, але спря­мована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів держав­ної виконавчої влади, наданих законом.
Загальні засади діяльності, а також статус державних служ­бовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначе­но в Законі України від 16 грудня 1993 р. «Про державну службу». Проходження служби в органах місцевого самоврядування вре­гульоване Законом України від 7 червня 2001 р. «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Закони визначають основні принципи, на яких базуються названі види публічної служби, розвивають положення Основно­го Закону щодо рівного права на державну службу та службу в органах місцевого самоврядування незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етніч­ного та соціального походження, майнового стану, терміну про­живання на відповідній території. Ними встановлюються вимо­ги до претендентів на службу в цих органах.
Не можуть бути прийняті на ці види служби особи, що ви­знані судом недієздатними; які мають судимість за вчинення умис­ного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в уста­новленому законом порядку; які відповідно до закону позбавлені права обіймати посади в органах державної влади та їх апараті або в органах місцевого самоврядування протягом установленого тер­міну; які в разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпо­рядковані або підлеглі особам, що є близькими родичами чи свояками. Інші обмеження, пов'язані із прийняттям і проходженням служби в органах виконавчої влади та місцевого самоврядуван­ня, встановлюються виключно законами України. До обмежу­вальних заходів можна віднести, наприклад, неподання декла­рації про доходи.
Вимоги, що стосуються освіти і професійної підготовки, во­лодіння державної мовою в обсягах, достатніх для виконання службових обов'язків, не належать до обмежувальних, оскільки держава забезпечує необхідні можливості всім громадянам щодо здобуття освіти, необхідного рівня професійної підготовки, осво­єння державної мови.