Крім підстав, передбачених статтею 36 цього Кодексу, тру¬довий договір припиняється також у випадку направлення пра¬цівника за постановою суду до лікувально-трудового профілак¬торію.
1. З метою боротьби з алкогольними захворюваннями Указом Президії Верховної Ради УРСР від 22 червня 1972 р. було введе¬но примусове лікування хронічних алкоголіків, які добровільно не бажали лікуватися або пиячили після лікування.
2.  Питання про направлення осіб на лікування до лікувально-трудового профілакторію вирішує районний (міський) суд за на¬явності відповідного медичного висновку.
Направлення до лікувально-трудового профілакторію на при¬мусове лікування — захід адміністративно-медичного характеру, який не є судимістю.
3.  Особа, яка направлена на примусове лікування від алко¬голізму, хоч і за постановою суду, але до психоневрологічної лі¬карні системи Міністерства охорони здоров'я України, а не до лікувально-трудового профілакторію Міністерства внутрішніх справ України, не може бути звільнена з роботи за ст. 37 цього Кодексу.
У випадку тривалого лікування, з такою особою трудовий договір може бути розірваний за підставами, передбаченими пун¬ктом 5 статті 40 КЗпП України, тобто у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тим-часової непрацездатності (Информационный бюллетень Верхов¬ного Суда УССР. - 1980. - № 36. - С. 59).