Стаття 34. Повна цивільна дієздатність

1. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

2. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набу­та нею повна цивільна дієздатність зберігається.

У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність збе­рігається.

1. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (по­вноліття), якщо вона не визнана недієздатною (див. коментар до ст. 39 ЦК) або не обмежена в дієздатності (див. коментар до ст. 6 ЦК). Зміст повної дієздат­ності полягає в тому, що фізична особа визнається здатною своїми діями набу­вати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатна своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та не­сти відповідальність за їх невиконання.

2. Законодавець передбачає можливість набуття фізичною особою, яка не досягла повноліття, повної цивільної дієздатності у разі реєстрації шлюбу. При цьому вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Шлюбний вік встановлений для чоловіків - 18 років, а для жінок - 17 років (ст. 22 СК). Однак за заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам (ст. 23 СК). Надання права на укладення шлюбу до досягнення шлюбного віку в юридичній літературі відоме під назвою «диспенсація». Про подання такої заяви суд повинен повідомляти батькам або піклувальникам, оскільки вони зобов'язані захищати дитину, а отже, мають право володіти інформацією про її життєві наміри. Але заперечення батьків чи опікуна не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви.

3. Законодавець передбачає правило, щодо якого набута повна дієздатність фізичної особи, яка не досягла повноліття, зберігається як у разі припинення шлюбу до досягнення повноліття, так і у разі визнання шлюбу недійсним. Од­нак в останньому випадку набута нею повна дієздатність зберігається лише у разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною повед­інкою неповнолітньої особи. Такі особи в юридичній літературі відомі як «доб­росовісне подружжя», тобто подружжя, яке не знало і не могло знати про існу­вання перешкод до укладення шлюбу і має додаткові права у разі визнання шлюбу недійсним (ст. 46 СК).